«Вишкіл на Верховині! Ура!» Така була загальна реакція коли Крайова Управа СУМ Канади прогосила місце відбуття вишкільного табору на літо 2025. Перший раз за 6 років вернувся вишкіл до лагідних Лаврентійських гір Квебеку.

І дійсно, цього року записалося 51 на двотижневий Все-канадський вишкільний табір ”Честь України – Готов боронити!” імені Архистратига Михаїла – найбільше число за вельми довгий час і гідна цифра для відмічення нашого організаційного 100-ліття. Осередки Калгарі, Едмонтон, Вінніпег, Сейнт Кетеринс, Міссіссага, Етобіко і, звичайно, Монреаль, та один новий відділ, Лондон, всі записали своїх старших юнаків до списка таборовиків. Крім цього, найновіша ініціятивна група Квебек Сіті несподівано добавила до цього складу аж четверо своїх надійних підлітків.

Неділя, 29-го червня, перший день табору, для доброї половини учасників був день подорожній, так що ця втомлені горстка нерешті сіла до вечері в таборовій кухні о 9-ій годині вечора.  Чекаючи на них, учасники котрі раніше позбиралися на місці мали нагоду писати листи до учасників благодійного табору в Україні, справа яку потрібно було завершити відразу на початку вишкільного табору для вчасної пересилки в Україну, Це і підготовка до приїзду решті таборовиків не давали їм занадто розслабитися. Після офіційного відкриття в понеділок на ранньому апелі, табір повним темпом рушився вперед.

Надзвичайно гаряче літо в Східній Канаді скоро виснажував як і таборовиків, так і склад табору, отже чотири формальних уроків кожного дня завершувалися до (пізного) обіду. Пополудні була нагода відпружитися біля озера та грати волейбол або інший вид спорту, як також попрацювати над груповими проектами. Вечором відбувалися спеціальні таборові події: відмічення поляглих героїв-сумівців, свято Івана Хрестителя та Івана Купала, дві забави, (другий з ряду!) щорічний Фестиваль «Червона Рута» ім. Василя Симоненка, ватри, нічна всетаборова футбольна гра, показ фільму Люди зі сталі, писання листів воїнам та представлення опрацьованих проектів. Прогулька до мотузного парку Арбраска була важливою вправою для юних тіл посеред гутірок і надбання нового знання. 

Відстань від скупчених осередків СУМ південного Онтаріо означало що, порівняючи до останніх років, доступ до гостей-викладачів був обмежений. Внаслідок цього невтомна команда держала майже всю програму на своїх умілих раменах. Протягом першого тижня діяв наступний склад: др. Петро Штурин – комендант, подр. Наталя Штурин – програмова, подр. Ляриса Лущкі – бунчужна, др. Лесик Чолій – обозний, подр. Меланія Штурин – обозна, подр. Таня Чолій і подр. Леда Остафійчук – виховники. Продовж другого тижня, подр. Таня Чолій перебрала на себе роль коменданта. 

Хоч склад провадив програмою, місцеві монреальці-сумівці хоробро підтримували працю скількимога. Подр. Леся Приступа, перший гість на вишколі, провела гутірку про петриківський розпис під час якого кожний мав нагоду сам вправляти і намалювати свою картину. Далі др. Євген Чолій звернув увагу таборовикам про важливість їхньої співучасті на другому фронті війни з росією, себто інформаційному, та озброїв їх довіреними вебрезурсами. Др. Михайло Швець обзнайомив підлітків зі сіткою громадських організацій українців в Канаді та з надважливою роллю сумівців у наших провідницьких організаціях та надбудовах. Крім др. Тараса Поправи котрий транспортною логістикою займався, добродійка Анна Корецька очолювала працьовитий кухарський склад котрий смачно готував і годував. Після її від’їзду два дні перед закінченням табору, провідником кухні став др. Віктор Кузишин; його смачну прощальну вечерю в італійському стилі табір радо поїв. Господарі оселі др. Іван Кушнір та др. Роман Блищак відгукнулися до кожного наглого дзвінка про найновішу кризу з сантехнікою або поламаним ліжком. Це славне товариство незамінно важливе було для успішного проведення табору. 

Прощання з милими горами Верховинськими нікому не виявилося легким. Все одно, надійшов час повороту до рідних міст прожитку і власних домів. Сльози вільно котилися з очей неодному з таборовиків, як також з членів команди – кошт казкового побуту на вишколі. Остання наука з проведеного часу на оселі бачив кожний з учасників на зворотному боці Верховинської брами при виїзді: «Будьте здорові та Богові милі!» Спомини залишилися, і разом з ними назавжди змінені серця і душі майбутніх провідників нашої організації. Дай Боже їм розсудність та уміло розвиватися для дальшої праці на славу Бога та честь України. 

Наталя Штурин – програмова

/Додаткові фотографії можна оглянути тут – Тиждень 1 : https://photos.app.goo.gl/ZpcZVhxmELbWZUKv8/ а Тиждень 2 ось тут: https://photos.app.goo.gl/aaZuG5sj2ENnDiXB9  

RELATED ARTICLESMORE FROM AUTHOR