Світова Сторінка СУМ в Канаді КУ Канада VIII благодійний табір «Дух Воїна»

VIII благодійний табір «Дух Воїна»

2026-09-11

Уже понад десять років Спілка Української Молоді проводить благодійні табори для дітей, яким особливо потрібні підтримка, увага та простір для безпечного дитинства.

Перший такий табір відбувся у 2015 році. Відтоді змінювалися назви, формати й програми, але незмінним залишалося головне — дати дітям можливість відпочити, знайти друзів, пізнати Україну та просто побути дітьми. Після вимушеної перерви СУМ відновив проведення благодійних таборів у 2024 році, а цьогоріч відбувся вже VIII благодійний табір під назвою «Дух Воїна».

Сьогодні його учасники — це передусім діти загиблих і зниклих безвісти Героїв, а також діти, чиї батьки служать і самостійно виховують дітей, часто залишаючи їх під опікою бабусь, дідусів чи інших близьких.

Тому для них табір — це значно більше, ніж канікули.

1 of 10

Цьогоріч таборовики багато мандрували та відкривали для себе історію й культуру України.

Побували біля Скель Довбуша, відвідали музей «Центр спадщини Вигодської вузькоколійки», Парк історії Землі, музей Степана Бандери та музей Івана Франка.

Не менш важливою частиною програми стали зустрічі. До дітей завітали письменниці Оля Вовк і Тетяна Строкач, сумівка Наталка Терещенко, сумівці-бійці Олег Мазур, Максим Погребняк та Богдан Бень, співак і лідер гурту «Нумер 482» Віталій Кириченко. Також до таборовиків приїхав голова Крайової Управи СУМ в Україні друг Юрко Іляш.

А поміж мандрівками та зустрічами були звичні для СУМ речі, які й створюють особливу атмосферу табору: збірки, гімн, молитва, гутірки, вечірні ватри та сумівські вогні.

Особлива увага на таборі приділяється психологічній підтримці. Діти беруть участь в арттерапевтичних заняттях із кваліфікованими психологами, мають можливість говорити, творити, проживати свої емоції та просто проводити час у середовищі, де їх розуміють.

Але є ще одна дуже важлива річ — самі діти підтримують одне одного.

Вони не завжди мусять пояснювати, чому сумують, чому хвилюються, чому чекають на звістку чи чому їм буває важко. Вони розуміють одне одного, бо кожен із них має власний досвід війни та втрати. І серед тих, хто пережив подібне, набагато легше відчути: «Я не один/одна».

Тут народжуються дружби, які продовжуються і після табору.

Деякі діти приїжджають до нас уже не вперше. Протягом року вони запитують: «Коли вже табір?» — і це, мабуть, найкраще свідчення того, наскільки він їм потрібен.

На жаль, не в усіх містах, звідки приїжджають діти, є осередки СУМ. Тож саме табір часто стає їхньою єдиною можливістю познайомитися зі СУМ, його традиціями та стати частиною нашої спільноти.

1 of 10

Найкраще про успіхи табору можуть розповісти самі батьки:

«Хочу від щирого серця подякувати всій великій команді табору за незабутній час, який провели тут наші дітки.

Дякую організаторам за бездоганну підготовку, увагу до кожної деталі та атмосферу, в якій діти почувалися щасливими й у безпеці. Щира вдячність виховникам і наставникам за вашу турботу, терпіння, добрі серця та любов, яку ви дарували кожного дня. Ви стали для дітей не просто дорослими поруч, а справжніми друзями та підтримкою.

Окрема подяка психологам за професіоналізм, чуйність і вміння знайти підхід до кожної дитини. Ваш внесок у їхній емоційний стан та впевненість у собі — безцінний.

Величезне спасибі спонсорам і всім, хто долучився до створення цього табору. Завдяки вам діти отримали не просто відпочинок, а яскраві емоції, нових друзів, цікаві пригоди, теплі спогади та віру в добро.

Дякуємо кожному, хто був поруч — працівникам, волонтерам, кухарям, медичному персоналу, усім, хто щодня робив усе можливе, щоб дитячі очі світилися від радості.

Ми забираємо додому не лише дітей, а й їхні щасливі посмішки, нові враження та історії, які ще довго звучатимуть у наших родинах.

Нехай добро, яке ви робите для дітей, повертається до кожного з вас сторицею. Бажаємо вам сил, натхнення, миру та нових успішних змін.

По дорозі додому, пісні Друже Музики не вчухали, постійно були на повторі.

Дякуємо за вашу працю, щирість і великі серця! ❤️»

«Хочу висловити величезну подяку всій команді табору за ці незабутні дні. Син просто в захваті! Щодня — нові враження, цікаві активності та корисні знання. Дякуємо за вашу турботу, професіоналізм, безпеку та вміння знайти підхід до кожного. Ви неймовірні! Щиро дякую за щасливі очі дитини. Ми таборували з вами вперше,але дуже би хотіли ще брати участь у таборі.»

«СУМ, ми будемо за вами сумувати)🥲 Низький уклін організаторам та всім причетним за ваш вклад в наших діток!»

1 of 10

Цей табір відбувся завдяки благодійникам з України та сумівцям з різних країн світу.

І нам дуже хочеться, щоб кожен, хто підтримує цей проєкт з-за кордону, знав: ваш донат не розчиняється десь у великому бюджеті. Він доходить до конкретної дитини.

Ваша пожертва — це можливість для неї поїхати в Карпати. Знайти друга. Посміятися. Поговорити з психологом. Відчути себе серед тих, хто розуміє. Уперше за довгий час просто не думати про те, що відбувається вдома. Посидіти біля вечірньої ватри, співати сумівських пісень і повернутися додому з історіями, які хочеться розповідати.

Для когось це просто 10, 20 чи 50 доларів. Для дитини — кілька днів дитинства, яких їй зараз так бракує.

І саме тому нам так важливо продовжувати.

Бо ці діти вже втратили занадто багато. Хтось втратив тата чи маму. Хтось щодня живе в очікуванні повернення свого батька чи матері зі служби. Хтось змушений дорослішати швидше, ніж хотілося б.

Ми не можемо забрати в них цей досвід.

Але можемо подарувати їм дні, у яких є сміх замість тривоги, друзі замість самотності, підтримка замість страху і спогади, до яких вони захочуть повертатися.

Уся команда виховно-інструкторського складу працює на волонтерських засадах. До організації долучаються сумівці та друзі СУМ, які приїжджають не один рік. А хтось, познайомившись із табором, згодом сам стає частиною нашої організації.

Тому цей проєкт — це не лише про один табір.

Це про дітей. Про їхню стійкість. Про спільноту. Про майбутнє.

Дякуємо кожному, хто вже підтримав VIII благодійний табір СУМ. Дякуємо сумівцям у різних країнах, які вкотре стали поруч із дітьми України.

І просимо не зупинятися.

1 of 10