Вишкіл 2022 – Як воно було

Коли ми працюємо на користь інших, дуже часто буває, що плід тої праці непомітний відразу, а інколи ми взагалі на цьому світі не стаємо свідомі його наслідків. Так було би сталося і цього року якщо, коли вже вишкіл був далеко від моїх думок, я припадково не зустрілася б з мамою одного з учасників вишкільного табору. При розмові вона несподівано поділилася що, внаслідок відбуття табору, її дитина цілковито змінила наставлення, не тільки до СУМ-у, але взагалі до своєї ідентичности як українець. Одним словом, вишкільний табір тій дитині відкрив очі і навернув душу до незаперечного факту її приналежності до свого корінного українського народу. Зі сльозами на очах, ця мама передавала подяку всій команді цього табору в імені себе та своєї дитини. 

Такі життєві моменти є перлини для тих хто вкладає свої фізичні, інтелектуальні, психологічні та емоційні зусилля у виховання підростаючої молоді. З надією на, але без припущення бачити, такий солодкий плід у серцях юних сумівців, команда всеканадського вишкільного табору «Нині сумівця – нині бійця» імені Патріарха Йосифа Сліпого на оселі «Веселка» біля Актону, Онтаріо, взялася до роботи. Табір відбувся від 3-16 липня, і тридцять-один учасників з осередків Монтреаль, Етобіко, Міссіссага, Калгарі і Виппані, США, зібралися щоби його відбути. Доровказ для організаторів і команди був приклад цілісності чеснот проявлені св. Михаїлом, покровителем не тільки СУМ-у, але також українських історичних і сучасних воїнів, та світлої столиці Київ і всього українського народу. Плекання цих чеснот у собі та ставлення їх як визов для таборовиків був ціллю дії і рамкою під якою вихователі працювали. 

Цьогорічна команда дійсно була вражаючою. Комендантом була Ірка Шуст (Торонто), котра вела табором своєю типічною рівномірною розсудністю. Під її провідництвом, здавалося що навіть самі Альпи були б пагорбами для подолання. Таня Чолій (Ст. Катеринс) своєю досвідченою мудрістю вела потужною програмою при допомозі Наталі Штурин (Етобіко). Надзвичайно здібний бунчужний Олександр Загірський (Калґарі), не піддаючись законам фізики, продемонстрував що дійсно можна людині бути у кількох місцях в один час – і далі лишитися усміхненою і доброзичливою. Тільки його невтомність, нерозлучної від старанної і умілої співпраці обозної-виховниці Ляриси Лущкі (Монтреаль), та при допомозі обозного Михайла Таранька (Міссіссага), довели табір до успішного заключення кожного дня. 

Таборові виховні кадри були дійсно казковими. Тому що ця програма перепліталася з програмою благодійного табору котрий відбувався на оселі водночас з вишколем і котрий вимагав інтенсивного вкладу, і команди і таборовиків, це було неабияке діло уможливити цей процес. Проте, виховний склад уміло утілив та вдосконалив заплановане. Леся Грицишин (Етобіко), Христина Долинюк (Виппані), Андрея Кардаш (Київ), Гарі Несмашний (Торонто), Ганя Остап’юк (Гамільтон) й Інна Платонова (Калґарі) у спільній підтримці, глибокій кмітливості та знаменитим почуттям гумору займалися вихованням таборовиків під його різними видами діяльності.

Гутірки, на загал, можна було розподілити по 5-ох категоріях: богословія, сучасна Україна, провідництво, сумознавство та методика. Теми включали «Медія і дезінформація», «Україна-вулик», «Як працювати з травматизованими дітьми», «Хто ми є? Українці православні та греко-католики», «368 років росії в Україні», «Як я можу допомогти Україні?», «Чому існує страждання?», і, разом з багатьма іншими, спонукали учасників до роздумів. Підбір цікавих і розумних доповідачів з Канади та з України дали можливість підліткам зрозуміти нюанси сучасного стану України в контексті нашої історії, навчати і розвивати свою християнську етику, краще познайомитися зі своєю матірною Спілкою і плекати свої власні здібності і таланти. З Канади давали гутірки о. Борис Гемон, Богданка Гонтар, Алекса Ґобош, Марта Дичок, Ірина Солук-Фіґоль, Михайло Стецій, Тамара Татарин (голова КУ СУМ Канада), о. Андрій Фіґоль (капелан КУ СУМ Канада), Андрій Швець і Петро Штурин. До місцевих викладачів також приєдналися Володимир В`ятрович і Марічка Шевченко з України. 

Впоряд з Юрком Шустом, курс елементарного виживання з Юрієм Головацьким, фізична та психологічна перша допомога з Наталею Кардаш, Софією Соколовською і Мартою Хичій, вишивання з Марусею Вовк, стріляння з Олександром Зеликом, Адріяном Ліщинським і Тимотеєм Фуком, та розвагові танці з Федіром Даниляком додали до різноманітності зайнять. Велика честь для табору була гостити електронним зв`язком бувшого виховника на вишкільному та виховно-відпочинковому таборах, гостя з України Володимира Погорецького, члена тероборони та живим прикладом таборового гасла. Кожний таборовик уважно слухав слова др. Володі, котрого багато з них ще пам`ятали з його побуту на Веселці кілька років тому, який колись співав, сміявся і таборував разом з ними. 

І так минув ще один рік вишкільного табору. Понад тридцять підлітків з різних районів Канади та Америки погодилися себе випробувати і відкрити до процесу самовиховання на вишкільному таборі. Знаємо що принайменше одне життя точно змінилося на краще внаслідок цього табору. Тільки заради цього, слава Богу, всі надії поміщені в довгі години муравлинної роботи сповнилися. 

Честь України! Готов боронити! – Слава Україні! Героям слава!

Більше фотографій ви знайдете в нашій ґалерії під назвами  ВИШКІЛ 1-ий ТИЖДЕНЬ і ВИШКІЛ 2-ий ТИЖДЕНЬ.