Сумівська програма обміну виховників з Україною – 2016

0
482

Сумівська програма обміну виховників з Україною

Христя Бігун

Цього року припадає 70-річчя відновлення Спілки Української Молоді (СУМ) на чужині: в Авґсбурзі, Німеччина. СУМ був ориґінально заснований в Києві у 1925 році, як підпільна організація з метою здобуття незалежної української держави (в той час Україна була під російською та польською окупаціями). СУМ був зліквідований большевиками в Харкові після тільки п’яти років нелеґального існування. Після Другої Світової Війни, багато українців опинилося в Західній Німеччині, а поміж ними були й колишні члени СУМ-у. Вони відновили СУМ на чужині в Німеччині, а відтак в Америці. Сьогодішньою метою спілки є виховання молоді на християнських та націоналістичних засадах під кличем „Бог і Україна!”, щоби вона виросла на зразкових громадян своїх країн поселення, але не забувала про Україну.

Впродовж останнніх сім десятиліть від часу відновлення спілки, СУМ в Америці мав багато проєктів які сприяли напрямним цієї молодечої організації. Одним з найбільш успішних та популярних проєктів – це програма обміну виховників між З’єднаними Стейтами та Україною. Цього року вже шостий рік підряд група студентів університету взяла участь в цій інноваційній сумівській програмі обміну між СУМ-ом в Америці та

СУМ-ом в Україні. Ця програма дозволяє на обмін думок і поділення досвідом між виховникани й впорядниками з обидвох країн. Мабуть найважнішим є те, що ця програма розвивавє спілкування, колеґіяльні відносини й тривалу дружбу між виростаючими провідниками одної молодечої організації в двох різних країнах. Вона плекає свідомість того, що хоч ми є різними, ми маємо кріпкий спільний зв’язок який об’єднує нас.

Крайова Управа СУМ в Америці розпочала розшук за потенціяльними кандидатами на обмін ще в грудні 2015 року. Учасники була вибрані щоби віддзеркалювати Осередки СУМ з різних географічних реґіонів Америки. Ними були: 19-літня Олександра Городиська з Чикаґо, студентка другого року на ДеПол Університеті; 21-літня Леся Грицина з Рочестеру, студентка третього року на Стейтовому Університеті Ню-Йорку в Бінґгемптоні; і 21-літня Джесика Демянич з Джерзі-Ситі, студентка четвертого року в Блюмфілд Коледжі. Ця комбінація сумівців з різних Осередків у З’єднаних Стейтах Америки створила гарну різноманітність думок та поглядів про переведення таборування в цій програмі обміну.

Програма розпочалася з того, що Україна прислала виховницю з Тернополя, Лесю Галик, і двох 16-літніх впорядниць з Києва, Дарину Симчич і Аню Березовську. Вони всі взяли участь у вишкільному таборі на Оселі СУМ в Еленвілі, Ню-Йорк, а відтак Л. Голик провела один тиждень на вишкільному таборі на сумівській осекі в Барабу, Висконсин.  Після двох тижнів таборування та деякого огляду визначних міст Америки, дівчата з України разом зі своїми колеґами з Америки полетіли в Україну. Перших кілька днів провели турою старинного міста Львова в західній Україні. Відтак вони прибули до села Озерний Край на передмістях Львова, де взяли участь в „українській версії” вишкільного табору, який є постановкою для дитячого табору. Виховники й впорядниці сіли на автобус і – співаючи різнородні українські пісні – переїхали до села Комарів, недалеко міста Червонограда, приблизно годину їзди на північ від Львова, де вони очікували юнацтво зі всіх околиць України. Американські та українські колеґи спільно взяли участь як виховниці та впорядниці на літньому сумівському таборі.Ця праця була повнодобовим зануренням в українсье таборове життя. Ось які спомини та вражіння винесли учасники з Америки:

Джесика Демянич з Джерзі-Ситі, Ню-Джерзі

Це була подивляюча нагода мені поїхати в України не лише перший раз, але також бути учасницею табору. Ціле життя я ходила до школи українознавства щоби вивчити цю  чудову мову, культури та історію. Маючи спроможність бачити все особисто – це просто неможливо словами описати яка гарна наша країна і як далеко вона зайшла щоби дістатися до того пункту де вона є сьогодні. Їхавши на вишкільний табір, я не знала що сподіватися. Одначе, всі були такі дружні. Моя українська мова покращала і я навчилася нові танці та ігри щоби бавитися з дітьми. Я дійсно тужитиму за тими ночами коли ми сиділи колом і співали українських пісень цілу ніч. День після вишкільного табору розпочався діточий табір. Спочатку я тривожилася, усвідомляючи що я є відповідальною за плянування діяльности на ці два тижні з дітьми. Але з надзвичайною поміччю моїх впорядників і нових українських друзів, мені все пройшло успішно, всі гарно провели час і діти кожного дня навчилися щось нового. Зі всіма чудовими новими друзями яких маю в Україні, я очікую наступних відвідин України, перебування в таборі та зустрічей з моїми новими приятелями.

Леся Грицина з Рочестеру, Ню-Йорк

Ця подорож була унікальною подією в житті. Щойно як я увійшла в літак мені дійсно стало зрозуміло, що я їду в Україну цього літа. Спілка Української Молоді дала мені так багато, а цього літа я мала нагоду працювати на таборі в Україні. Спочатку ми мали вишкільний табір, і це дало нам можливість підготуватися на діточий табір і зустріти всіх з ким ми мали співпрацювати. Ми навчилися так багато нових зайнять та ігор для дітей, і це все було дуже приємо для кожного віку й для нас. Ми співали й танцювали, навчали й обмінювалися досвідом зі всіма новими друзями яких ми зустріли. Я почувалася як вдома, так як би на таборі в Америці, лиш з іншим гуртом людей. Атмосфера була неймовірна і всі відчували це. Розпочався табір, прибули діти, і почалася праця. Я працювала з хлопцями віком від шість до дев’ять років життя, і – як кажеться – хлопці будуть хлопцями. Хлопці завжди вимагають багато уваги й витривалости! Хоч як це було надзвичайно з хлопцями працювати, воно теж було неймовірно корисно. Я не можу знайти слів, щоби описати яка це була подивляюча нагода. І вкінці залишаються неймовірні спомини і знання, якими можна поділитися з іншими.

Олександра Городиська з Чикаґо, Ілиной

Для американського українця, подорож в Україну завжди є сповнена піденесеним настроєм. Але подорож в Україну де член Спілки Української Молоді (СУМ) має привілей представляти цю організацію, це подорож повна гордости й запалу. Так як розкаже кожний американський українець, я залюбилася в Україну: в землю, її людей та живу історію. Причому, я ще більше захопилася СУМ-ом, організацією до якої я належала ціле свої життя. Бачачи поступову стадію цієї організації, дало мені зрозуміти що наша мета служити Богові та Україні є вкрай найважливішою. Я мала нагоду працювати з дівчатами від вісім до десять років життя. Їхня цікавість є безконечною, в них є гаряче бажання вчитися, а же вільше бажання спіолкуватися. Я гордился тим, що наприкінці таборування вони всі отримали нове знання та нові спомини, які ми, як виховники, допомогли уможливити. Подорож також дозволила мені зустріти нових приятелів, встановити нові контакти та розвинути нові ідеї. Від українців я навчилася новий спосів плянування таборової програми та безліч способів як зайнятися дітьми зранку до вечора. Українці навчилися про організацію та комінікацію, яких потрібно впродовж року й на літніх таборах. Назагал, ця подорож є чи не найкращим досвідом який можна набути в СУМ-і, бо вказує що організація не має кордонів, а один Осередок завжди готовий допомогти другому.

Сумівці які зацікавлені цією програмою знайдуть нові інформації на цій веб-сторінці при кінці листопада.

 

2016_obminyky-and-friends
Обміники разом з сумівцями на Україні

 

2016_obmin_in-chervonohrad
Сумівці в Червонограді

 

2016_obmin_group-selfie-at-vyshkil
Учасники Вишкільного Табору на Україні