Проект «Жива історія» започаткували Суспільники Тернопільського осередку Спілки Української Молоді в Україні.
Його зміст полягає у зборі спогадів борців за волю України, які відбували різні терміни ув’язнення в радянських тюрмах і таборах.
Кожну з таких розповідей, які є неоціненним історичним свідченням, СУМ’івці записують за допомогою відеоапаратури, маючи на меті створити масштабний банк спогадів, які, згодом, допоможуть новим поколінням українців краще пізнати історію визвольних змагань та ціну, яку наш народ заплатив здобуваючи Незалежність держави.
«Проект “Жива історія” не є унікальним, адже щось подібне робилося й щодо Голодомору, Голокосту, а також боротьби ОУН-УПА. Проте досі, поруч з нами, живуть люди, які належали до українського руху опору або ж пережили табори та заслання. І їхні долі є унікальні – хтось воював, хтось просто допомагав, інші боролися в таборах й брали участь в повстаннях, а є й двоє нам відомих осіб, які були народжені в тернопільській тюрмі, де тепер діє музей політв’язнів», – каже др. Святослав Липовецький.
Робота над збором та відеофіксацією таких матеріалів лише розпочалась, попереду ж – тривала і копітка праця, адже таких, обпалених ГУЛАГ’івським полум’ям але незламних осіб, на Тернопільщині проживає близько тисячі.
Звісно, що всі вони є людьми похилого віку, однак, спілкуючись із дослідниками історії та заново переживаючи події кількадесятирічної давнини, вони втрачають лік прожитим рокам, повертаючись спогадами в свою буремну молодість.
Вони є живими свідками історії, яку самі творили, жертвуючи власною молодістю, долею, здоров’ям та життям.
Пам’ятати про великі дні наших Визвольних змагань закликає нас третя точка Декалогу українського націоналіста. І цю пам’ять ми повинні зберегти!
Фрагмент спогадів дивитися тут