Фільм про становлення, розвиток та сьогодення Спілки Української Молоді Америки зняв СУМ’івець з України друг Святослав Липовецький.
З офіційним трейлером фільму «СУМ в Америці: фрагменти» можна ознайомитися в мережі Інтернет ТУТ, а про ідею створення такого відеоексукрсу в історію організації розповів в інтерв’ю сам режисер фільму.
- Як виник задум створення фільму «СУМ в Америці: фрагменти»?
Святослав: Спочатку було велике бажання Голови КУ СУМ в Америці др.Андрія Бігуна рзпочати працю із СУМ’івськими архівами. Ми особливо необговорювали те, як має виглядати кінцевий продукт – книга, фільм чи електронний архів, але він регулярно запрошував почати цю працю. І хоч я був зайнятий в одному проекті пов’язаному з виборами, а також готував до друку «Бандерівські оповідки», проте ми знайшли місяць часу щоб в окремих осередках просканувати цікаві документи та фото, а принагідно я захопив фотоапарат, на який і було відзнято різні інтерв’ю.
Уже в ході тієї праці стало зрозуміло, що є багато цікавого матеріалу, який можна перевести у формат фільму. До того ж – це не вимагало аж так багато часу і ресурсу якби, скажімо, робити книгу. Окрім цього – праця проводилася лише в кількох осередках, тому ми одразу не претендували на всеохопність, а лише «фрагменти». Не лише висвітлили «фрагменти діяльності», але й «фрагменти СУМу в Америці».
- Чим запам’яталася робота над його підготовкою?
Святослав: На тому етапі не було особливої підготовки – ми ставили за ціль подивитися, що є в архівах, а також перевести це в цифровий формат. Звичайно було підготовлено певний питальник, щоб наперед можна було взнати стан архівів, а також хто є з цікавих людей в осередку, які мистецькі чи інші одиниці діють в тому чи іншому осередку.
Щодо технічної бази – то це був мінімальний набір – комп’ютер, сканер, диктофон, фотоапарат, штатив та кілька хард-дисків на які записували інфо.
- Що нового ти як автор сценарію та режисер дізнався для себе про історію Спілки?
Святослав: В історичному матеріалі найважливіше це не знання сукупності певних фактів, подій і явищ, а розуміння чому відбулися саме ті чи інші події. Я мав уяву про історію СУМу, але коли Ти спілкуєшся з живими людьми, можна відчути емоційну складову, яку важко знайти в документах чи хроніках. Життя в діаспорі цікаве, що воно йде певними пластами-генераціями. Абсолютно цікава та група, яка опинилася по війні в еміграції й змогла з нічого створити цілий український світ. Не менш цікава й наступна генерація – дітей, які народилися на чужині, а при цьому дуже чітко ідентифікують себе як, насамперед, українці. Уже третє покоління мені важче сприймати цілісно як генерацію, бо хоча це мої ровесники, але з нимим мені найменше випадало спілкуватися.
Цікавою є теж інтеграція 4-ї хвилі, яку тут поділяють на 4- і 5-у і які теж між собою різняться.
Є й інші моменти. Наприклад, коли я приїхав, то мене одразу попередили, що центром СУМ’івського життя в СУМі в Америці є оселі. І дійсно, коли я питав у Боффало, чим є «Холодний Яр», то мені відповідали «моїм серцем». Коли в Чікаго питав за Барабу («Бескид»), то мені казали, що це «Мекка, куди повинен потрапити кожен СУМ’івець». Оселі є не просто місцем таборування чи відпочинку – це є клаптики української землі в Америці.
- Чи буде продовження започаткованої справи і чи не на часі зняти фільм про фрагменти діяльності Спілки в Україні?
Святослав: Що стосується Америки, то окрім фільму «СУМ в Америці: фрагменти» на диску також побачив світ й фільм Ярослава Кулинича, знятий ще у 1968 році. Окрім цього вдалося відшукати сумівські фільми Валенти Коваля 1950-х років, тому надіюся, що й ці фільми будуть доступні для загалу.
Щодо перспектив України, то тут складно однозначно відповісти. З одного боку є трохи матеріалу по історії СНУМу – є відео із різних акцій, хоч його ще слід відшукати. Є також люди, які були активні в той час і яких вартувало б допитати. Також уже пройшло понад 20-ть років і ми можемо про ті феномени говорити як про історію.
Щодо СУМ в Україні, то на жаль я не певний чи ми маємо відео з багатьох цікавих заходів, які проводилися, в т.ч. й Світових Злетів у 2000-х роках. Також кожному осередку вартувало б переглянути свою історію та впорядкувати архіви. Думаю, що ми світоглядово ще жодного разу не підсумовували тих 24 роки нашї безперервної діяльності. Мусимо мати спільне загальне бачення на те «хто ми є» щоб це матеріалізувати в книги чи фільми.
