Напевне більшість з нас чули про Лурд, дехто навіть був там, але чомусь не всі знають, що в Західній Україні є місце, яке вважається аналогом Лурду. Не тільки по чудотворності але й по складу води, порівняльні дослідження якої на це вказують.
Думаю, всі вже здогадались, що мова йде про Кохавинську Ікону Божої Матері і про джерело, яке знаходиться неподалік. Саме туди на минулих вихідних вирушили СУМівці.
Село Кохавина, в силу політичних обставин, на карті відсутнє і формально ікона знаходиться в смт. Гніздичів, до якого ми добирались з пересадкою: спочатку автобусом на Жидачів, а потім попуткою в сам Гніздичів. При тому, що нас було семеро, ми ледве помістились в фургон і їхати там 8 км, водій відмовився брати гроші. Випадковість?
Відразу після прибуття ми відправились в Реколекційний Дім Непорочного Серця Марії, де сестри згромадження прийняли нас на нічліг. Дехто планував ці вихідні зробити розвантажувальними в плані їжі, але не довелось. Сестри нас смачно і багато годували.
Підкріпившись фізично ми вирушили збагачуватись духовно. Спочатку мали коротку історію про ікону Божої Матері, а потім взяли участь у вечірній Службі Божій в храмі Покрови Пресвятої Богородиці, що на території монастиря святого Герарда, де і знаходиться одна з копій ікони. Оригінальна ікона була вивезена до Польського міста Глівіци перед Другою Світовою війною, де вона по сьогодні і знаходиться.
Після Служби ми вирушили вечеряти і грітись, оскільки на вечірній в храмі було доволі холодно. Виявилось, що опалюється він тільки по неділях і святах.
Вечір був доволі різноманітним. Переглядали фільм, грали “ерудит”, їли печиво, вчились читати вголос і розв’язували задачі з хмії.
Наступний ранок ми розпочали з Служби Божої, після якої вирушили до джерела. Склалось враження, що в Гніздичневі практично ніхто пішки не пересувається. Всі велосипедами. Незалежно від віку і статі. Напевне дається в знаки хороше покриття дороги і відносно рівнинний ландшафт. А тому, щоб відчувати себе тутешнім, треба приїжджати велосипедом.
Помолившись в костелі біля джерела і набравши води ми вирушили до реколекційного дому на сніданок.
Недалеко від місця, де ми зупинялись, знаходиться музей гетьмана І. Виговського.
Відповідно, ми не могли не відвідати його. В музеї, окрім перегляду картин і експонатів, дехто з нас пригадав історію відомих гетьманів, дехто дізнався щось нове, а дехто ще й взяв трохи генетичного матеріалу для вирощування Декоративної магнолії.
Духовно відпочивши і набравшись приємних вражень, вирушили до рідного Тернополя.
Враженнями від мандрівки ділився др.Андрій Дзюбак
