Пам’ятаємо Ґерету

0
434

5 червня виповнилося 13 років з часу смерті опікуна Тернопільського осередку, нашого Великого друга Ігоря Петровича Ґерети. З поміж інших – спогадами про нього діляться Тернопільскі СУМівці.

ВІН ЗАСЛУЖИВ ЗВАННЯ “ЛЮДИНА-ТЕРНОПІЛЬ”

Істориком,‭ ‬мистецтвознавцем‭ ‬і‭ ‬митцем,‭ ‬літератором,‭ ‬ініціативним‭ ‬організатором,‭ ‬але‭ ‬ще‭ ‬й‭ ‬людиною,‭ ‬яка‭ ‬вміла‭ ‬тактовно‭ ‬порадити‭ ‬і‭ ‬знала,‭ ‬як‭ ‬це‭ ‬зробити,‭ ‬був‭ ‬Ігор‭ ‬Ґерета.‭ ‬Його‭ ‬назвали‭ ‬одним‭ ‬із‭ ‬символів‭ ‬міста.‭ ‬А‭ ‬коли‭ ‬помер,‭ ‬навіть‭ ‬недруги‭ ‬прикинулися‭ ‬його‭ ‬друзями.

 ‭«‬Ігор‭ ‬Ґерета‭»‬ -‭ ‬це‭ ‬ім‭’‬я‭ ‬може‭ ‬бачити‭ ‬кожен‭ ‬на‭ ‬тернопільській‭ «‬Алеї‭ ‬зірок‭»‬ на‭ ‬вул.‭ ‬Сагайдачного.‭ «‬Ігор‭ ‬Петрович‭ ‬Ґерета‭»‬…‭ ‬український‭ ‬археолог,‭ ‬мистецтвознавець,‭ ‬історик,‭ ‬поет,‭ ‬викладач‭ ‬і‭ ‬громадсько-політичний‭ ‬діяч‭ ‬-‭ ‬таку‭ ‬інформацію‭ ‬подає‭ «‬Вікіпедія‭»‬.‭ ‬А‭ ‬поміж‭ ‬тим,‭ ‬Ігор‭ ‬Ґерета‭ ‬-‭ ‬той,‭ ‬кого‭ ‬називали‭ «‬людиною-Тернополем‭»‬,‭ ‬хоч‭ ‬і‭ ‬звання‭ ‬почесного‭ ‬громадянина‭ ‬рідного‭ ‬міста‭ ‬дали‭ ‬цьому‭ ‬чоловікові‭ ‬уже‭ ‬посмертно.


За‭ ‬життя,‭ ‬як‭ ‬це‭ ‬у‭ ‬нашій‭ ‬історії‭ ‬бувало‭ ‬не‭ ‬раз,‭ ‬Ігоря‭ ‬Ґерету‭ ‬то‭ ‬цькували,‭ ‬то‭ ‬ігнорували.‭ ‬Та‭ ‬це‭ ‬не‭ ‬завадило‭ ‬чоловікові‭ ‬творити‭ ‬й‭ ‬гуртувати‭ ‬довкола‭ ‬себе‭ ‬однодумців.

До‭ ‬нього‭ ‬ходив‭ ‬Ступка

-‭ ‬Від‭ ‬самих‭ ‬початків,‭ ‬відколи‭ ‬пам‭’‬ятаю‭ ‬Ігоря‭ ‬Ґерету,‭ ‬а‭ ‬я‭ ‬тоді‭ ‬навчався‭ ‬у‭ ‬класі‭ ‬п‭’‬ятому,‭ ‬до‭ ‬нього‭ ‬тулилися‭ ‬діти,‭ ‬підлітки,‭ ‬молодь.‭ ‬Його‭ ‬розкопки‭ ‬черняхівського‭ ‬могильника‭ ‬у‭ ‬Чернелеві‭ ‬Руському‭ ‬були‭ ‬магнітом,‭ ‬який‭ ‬притягував‭ ‬не‭ ‬тільки‭ ‬тернополян,‭ ‬а‭ ‬й‭ ‬львів‭’‬ян,‭ ‬киян…‭ ‬-‭ ‬розповідає‭ ‬тернополянин,‭ СУМівець, ‬історик‭ ‬Сергій‭ ‬Підмогильний.‭ ‬-‭ ‬Більше‭ ‬того,‭ ‬люди‭ ‬їхали‭ ‬не‭ ‬так‭ ‬на‭ ‬розкопки,‭ ‬як‭ ‬до‭ ‬нього‭ ‬самого.‭ ‬Де‭ ‬б‭ ‬це‭ ‬не‭ ‬було:‭ ‬у‭ ‬церкві,‭ ‬майстерні‭ ‬чи‭ ‬у‭ ‬хаті,‭ ‬завжди‭ ‬до‭ ‬нього‭ ‬йшли.‭ ‬Пригадую,‭ ‬і‭ ‬Богдан‭ ‬Ступка‭ ‬приходив…

Справді,‭ ‬Ступка,‭ ‬і‭ ‬не‭ ‬тільки‭ ‬він,‭ ‬а‭ ‬й,‭ ‬наприклад,‭ ‬народний‭ ‬артист‭ ‬України‭ ‬Федір‭ ‬Стригун‭ ‬та‭ ‬багато‭ ‬інших‭ ‬митців.‭ ‬Про‭ ‬це‭ ‬пише,‭ ‬наприклад,‭ ‬дослідниця‭ ‬Ярослава‭ ‬Гайдукевич‭ ‬у‭ ‬своїй‭ ‬статті‭ ‬в‭ ‬книзі‭ «‬Ігор‭ ‬Ґерета.‭ ‬Статті.‭ ‬Спогади,‭ ‬Світлини‭»‬.


Якщо‭ ‬поглянути‭ ‬на‭ ‬кар‭’‬єру‭ ‬героя‭ ‬нашої‭ ‬статті,‭ ‬то‭ ‬вона‭ ‬-‭ ‬особлива:‭ ‬у‭ ‬трудовій‭ ‬книзі‭ ‬мав‭ ‬тільки‭ ‬один‭ ‬запис‭ ‬про‭ ‬понад‭ ‬40‭ ‬років‭ ‬роботи‭ ‬у‭ ‬Тернопільському‭ ‬обласному‭ ‬краєзнавчому‭ ‬музеї.‭ ‬Ігор‭ ‬Ґерета‭ ‬народився‭ ‬25‭ ‬вересня‭ ‬1938‭ ‬року‭ ‬у‭ ‬родині‭ ‬священика‭ ‬Петра‭ ‬Ґерети‭ ‬-‭ ‬поета‭ ‬і‭ ‬композитора.‭ ‬Юнаком‭ ‬завершив‭ ‬історичний‭ ‬факультет‭ ‬Чернівецького‭ ‬університету.

‭«‬Не‭ ‬буду‭ ‬тут‭ ‬перераховувати,‭ ‬чим‭ ‬Ігор‭ ‬ще‭ ‬займався,‭ ‬бо‭ ‬основна‭ ‬його‭ ‬робота‭ ‬-‭ ‬це‭ ‬музейник‭ ‬і‭ ‬археолог.‭ ‬Але‭ ‬що‭ ‬ж‭ ‬для‭ ‬Ігоря‭ ‬якісь‭ ‬рамки‭? ‬І‭ ‬коли‭ ‬мене‭ ‬питали:‭ «‬А‭ ‬хто‭ ‬цей‭ ‬велетень‭?»‬ -‭ ‬я‭ ‬не‭ ‬міг‭ ‬відповісти‭ ‬відразу.‭ ‬А‭ ‬потім‭ ‬казав:‭ «‬Це‭ ‬Ігор‭ ‬Ґерета‭»‬.‭ ‬А‭ ‬що‭ ‬ще‭ ‬скажеш‭? ‬-‭ ‬подає‭ ‬у‭ ‬своїх‭ ‬спогадах‭ ‬актор‭ ‬Юрій‭ ‬Брилинський.‭ ‬-‭ ‬Була‭ ‬велика‭ ‬група‭ ‬митців,‭ ‬письменників,‭ ‬творчої‭ ‬і‭ ‬нетворчої‭ ‬інтелігенції,‭ ‬яка‭ ‬гуртувалась‭ ‬довкола‭ ‬Ігоря.‭ ‬Він‭ ‬був‭ ‬для‭ ‬них‭ ‬своєрідним‭ «‬гуру‭»‬,‭ ‬наставником,‭ ‬вчителем.‭ ‬Його‭ ‬слово‭ ‬дуже‭ ‬багато‭ ‬важило,‭ ‬він‭ ‬мав‭ ‬досить‭ ‬великий‭ ‬вплив‭ ‬на‭ ‬творчі‭ ‬манери‭ ‬митців.‭ ‬Працювати‭ ‬йому‭ ‬було‭ ‬нелегко,‭ ‬бо‭ ‬він‭ ‬був‭ ‬увесь‭ ‬час‭ ‬під‭ ‬ковпаком‭ ‬КГБ‭»‬.

Під‭ ‬ковпаком‭ ‬КГБ

Справді,‭ ‬за‭ ‬словами‭ ‬пана‭ ‬Брилинського,‭ ‬держава‭ ‬у‭ ‬ті‭ ‬часи‭ «‬більше‭ ‬толерувала‭ ‬сина‭ ‬злодія,‭ ‬ніж‭ ‬сина‭ ‬священика‭»‬.‭ ‬За‭ «‬протирадянську‭ ‬діяльність‭»‬ -‭ ‬участь‭ ‬у‭ ‬дисидентському‭ ‬русі‭ ‬п‭’‬ятидесятників‭ ‬-‭ ‬пана‭ ‬Ігоря‭ ‬засудили‭ ‬на‭ ‬п‭’‬ять‭ ‬років‭ ‬позбавлення‭ ‬волі‭ ‬умовно.‭ ‬Відтоді‭ ‬розмаїті‭ ‬агенти‭ ‬стежили‭ ‬за‭ ‬ним‭ ‬і‭ ‬збирали‭ ‬компромат‭ ‬аж‭ ‬до‭ ‬кінця‭ ‬1980-х‭!

«Я‭ ‬так‭ ‬любив‭ ‬ті‭ ‬наші‭ ‬довгі‭ ‬мандрівки,‭ ‬адже‭ ‬лише‭ ‬під‭ ‬час‭ ‬них‭ ‬ми‭ ‬могли‭ ‬сказати‭ ‬один‭ ‬одному‭ ‬все,‭ ‬що‭ ‬думаємо‭ ‬та‭ ‬почуваємо,‭ ‬-‭ ‬писав‭ ‬знаний‭ ‬бандурист‭ ‬і‭ ‬товариш‭ ‬Ґерети‭ ‬Микола‭ ‬Литвин.‭ ‬-‭ ‬Бо‭ ‬КГБ‭ ‬тоді‭ ‬ще‭ ‬не‭ ‬додумалось‭ ‬встановити‭ «‬жучки‭»‬ не‭ ‬лише‭ ‬в‭ «‬хатинці‭ ‬на‭ ‬курячих‭ ‬лапках‭»‬ (удома‭ ‬в‭ ‬пана‭ ‬Ігоря‭ ‬на‭ ‬вул.‭ ‬Глибоків,‭ ‬15‭ ‬-‭ ‬авт.‭) ‬та‭ ‬Ігоровому‭ ‬офісі-підвалі,‭ ‬а‭ ‬й‭ ‬на‭ ‬кожному‭ ‬дереві,‭ ‬що‭ ‬супроводжувало‭ ‬Ігоря‭ ‬на‭ ‬працю‭ ‬і‭ ‬з‭ ‬праці‭»‬.

Та,‭ ‬попри‭ ‬тиск‭ ‬і‭ ‬цензуру,‭ ‬Ігор‭ ‬Ґерета‭ ‬продовжував‭ ‬працювати.‭ ‬Саме‭ ‬він‭ ‬подав‭ ‬ідею‭ ‬створити‭ ‬у‭ ‬колишньому‭ ‬домініканському‭ ‬костелі‭ ‬замість‭ ‬складу‭ ‬Картинну‭ ‬галерею,‭ ‬а‭ ‬не‭ ‬музей‭ ‬атеїзму.‭ ‬Завдяки‭ ‬тому,‭ ‬що‭ ‬і‭ ‬в‭ ‬партії‭ ‬були‭ ‬розумні‭ ‬люди,‭ ‬це‭ ‬вдалося‭ ‬зробити.‭ ‬Більше‭ ‬того,‭ ‬коли‭ ‬справу‭ ‬було‭ ‬вирішено‭ ‬і‭ ‬з‭’‬явилося‭ ‬багато‭ ‬охочих‭ ‬очолити‭ ‬галерею,‭ ‬ці‭ ‬люди‭ ‬відстояли‭ ‬кандидатуру‭ ‬саме‭ ‬Ґерети.

‭«‬Ґереті‭ ‬вдалося‭ ‬зорганізувати‭ ‬при‭ ‬Картинній‭ ‬галереї‭ ‬унікальний‭ ‬в‭ ‬історії‭ ‬Тернополя‭ ‬елітний‭ ‬митецький‭ ‬клуб‭ «‬Золотий‭ ‬вересень‭»‬,‭ ‬який‭ ‬став‭ ‬єдиним‭ ‬місцем‭ ‬зустрічі‭ ‬українських‭ ‬патріотів,‭ ‬справжніх‭ ‬мистців,‭ ‬всієї‭ ‬чесної‭ ‬інтелігенції‭ ‬міста,‭ ‬-‭ ‬пише‭ ‬Ярослава‭ ‬Гайдукевич.‭ ‬-‭ ‬Не‭ ‬один‭ ‬раз‭ ‬влада‭ ‬намагалася‭ ‬закрити‭ ‬його,‭ ‬називаючи‭ ‬бандерівським,‭ ‬але‭ ‬не‭ ‬змогла.‭ ‬Мав‭ ‬він‭ ‬назву‭ «‬Золотий‭ ‬вересень‭»‬,‭ ‬і‭ ‬ця,‭ ‬по‭ ‬суті,‭ ‬політична‭ ‬назва‭ ‬рятувала‭ ‬його‭ ‬від‭ ‬шаленого‭ ‬тиску,‭ ‬продовжувала‭ ‬існування‭»‬.

Саме‭ ‬у‭ ‬клубі‭ ‬Ґерети‭ ‬чи‭ ‬не‭ ‬вперше,‭ ‬за‭ ‬словами‭ ‬пані‭ ‬Гайдукевич,‭ ‬здається‭ ‬уперше‭ ‬в‭ ‬повоєнній‭ ‬історії‭ ‬могли‭ ‬спілкуватися‭ ‬представники‭ ‬корінної‭ ‬міщанської‭ ‬інтелігенції,‭ ‬молоді‭ ‬вчені,‭ ‬історики,‭ ‬музиканти.‭ ‬У‭ «‬Золотому‭ ‬вересні‭»‬ проводили‭ ‬численні‭ ‬вечори‭ ‬Лонардо‭ ‬Вінчі,‭ ‬Ботічеллі,‭ ‬Ван‭ ‬Гога,‭ ‬Пікассо,‭ ‬Баха,‭ ‬Генеля,‭ ‬Шукшина,‭ ‬Чехова,‭ ‬Блока,‭ ‬Єленіна,‭ ‬Паращука,‭ ‬Бойчука…

Мріяв‭ ‬створити‭ ‬музей-скансен

Паралельно‭ ‬до‭ ‬цього‭ ‬Ігор‭ ‬Ґерета‭ ‬протягом‭ ‬багатьов‭ ‬могильник‭ ‬Черняхівської‭ ‬культури‭ ‬у‭ ‬селі‭ ‬Чернелів‭ ‬Руський‭ ‬Тернопільського‭ ‬району.‭ ‬Мріяв‭ ‬створити‭ ‬там‭ ‬музей‭ ‬під‭ ‬відкритим‭ ‬небом.‭ ‬Він‭ ‬багато‭ ‬писав‭ ‬-‭ ‬створив‭ ‬понад‭ ‬120‭ ‬публікацій,‭ ‬видав‭ ‬понад‭ ‬30‭ ‬книг‭ ‬Інституту‭ ‬національного‭ ‬відродження‭ ‬України,‭ ‬який‭ ‬створи‭ ‬і‭ ‬очолив.‭ ‬Я,‭ ‬автор‭ ‬цієї‭ ‬статті,‭ ‬добре‭ ‬пам‭’‬ятаю,‭ ‬як‭ ‬студентом-першокурсником‭ ‬ходив‭ ‬допомагати‭ ‬з‭ ‬упорядкуванням‭ ‬книг‭ ‬в‭ ‬Інституті,‭ ‬як‭ ‬цікаво‭ ‬було‭ ‬слухати‭ ‬прості‭ ‬і‭ ‬дуже‭ ‬змістовні‭ ‬розповіді‭ ‬пана‭ ‬Ігоря.‭ ‬Як‭ ‬це‭ ‬вилилося‭ ‬у‭ ‬його‭ ‬першу‭ ‬рецензію‭ ‬на‭ ‬мою‭ ‬першу‭ ‬брошуру‭ «‬Образи‭ ‬духовного‭ ‬світу‭ ‬давніх‭ ‬землеробів…‭” ‬Як‭ ‬уміло‭ ‬він‭ ‬вмів‭ ‬щось‭ ‬порадити.


-‭ ‬Ігор‭ ‬Петрович‭ ‬був‭ ‬людиною-символом‭ ‬для‭ ‬Тернополя.‭ ‬Він‭ ‬гуртував‭ ‬багатьох‭ ‬людей‭ ‬і‭ ‬тримав‭ ‬укупі‭ ‬старших‭ ‬представників‭ ‬української‭ ‬інтелігенції‭ ‬та‭ ‬молоді.‭ ‬Зрештою,‭ ‬багато‭ ‬молоді‭ ‬саме‭ ‬завдяки‭ ‬йому‭ ‬перезнайомилося‭ ‬між‭ ‬собою,‭ ‬-‭ ‬говорить‭ ‬історик, СУМівець‭ ‬Святослав‭ ‬Липовецький.‭ ‬-‭ ‬Ігор‭ ‬Ґерета‭ ‬започаткував‭ ‬дуже‭ ‬багато‭ ‬речей.‭ ‬Серед‭ ‬них‭ ‬-‭ ‬Музей‭ ‬політв‭’‬язнів,‭ ‬музей‭ ‬Курбаса‭ ‬та‭ ‬кілька‭ ‬інших‭ ‬локальних‭ ‬музеїв,‭ ‬школа‭ ‬мистецтв.‭ ‬Він‭ ‬був‭ ‬безсрібником.

І,‭ ‬незважаючи‭ ‬на‭ ‬те,‭ ‬що‭ ‬багато‭ ‬років‭ ‬був‭ ‬депутатом,‭ ‬очолював‭ ‬комісію‭ ‬з‭ ‬питань‭ ‬культури‭ ‬і‭  ‬духовності,‭ ‬жив‭ ‬у‭ ‬простоті,‭ ‬в‭ ‬своєму‭ ‬Інституті‭ ‬чи‭ ‬майстерні‭ ‬при‭ ‬краєзнавчому,‭ ‬продовжує‭ ‬Святослав.

‭«‬Тепер‭ ‬ми‭ ‬знаємо,‭ ‬що‭ ‬його‭ ‬як‭ ‬кандидата‭ ‬в‭ ‬народні‭ ‬депутати,‭ ‬який‭ ‬мав‭ ‬усі‭ ‬шанси‭ ‬перемогти…‭ ‬хотіли‭ ‬купити.‭ ‬І‭ ‬мав‭ ‬би‭ ‬наш‭ ‬Ігорко,‭ ‬як‭ ‬співається‭ ‬в‭ ‬народній‭ ‬пісні‭ «‬і‭ ‬ставок,‭ ‬і‭ ‬млинок,‭ ‬і‭ ‬вишневий‭ ‬садок‭»‬.‭ ‬І‭ ‬міг‭ ‬би‭ ‬поїхати,‭ ‬як‭ ‬їздять‭ ‬деякі‭ ‬нинішні‭ ‬депутати‭ ‬лікуватися‭ ‬до‭ ‬Німеччини,‭ ‬Франції,‭ ‬Іспанії,‭ ‬а‭ ‬оздоровлюватися‭ ‬-‭ ‬на‭ ‬Канари‭ ‬чи‭ ‬Гавайї.‭ ‬Але‭ ‬він…‭ ‬відмовився…‭ ‬-‭ ‬пише‭ ‬Микола‭ ‬Литвин.‭ ‬-‭ ‬йому‭ ‬за‭ ‬це‭ ‬помстилися:‭ ‬відімкнули‭ ‬газ,‭ ‬воду,‭ ‬електроенергію,‭ ‬влаштували‭ ‬кілька‭ ‬показових‭ ‬пограбувань…‭»

Зрештою,‭ ‬Ігор‭ ‬Ґерета‭ ‬заробив‭ ‬відзнаку‭ ‬на‭ «‬Алеї‭ ‬зірок‭»‬ -‭ ‬шану‭ ‬після‭ ‬смерті,‭ ‬а‭ ‬помер‭ ‬5‭ ‬червня‭ ‬2002-го.‭ ‬І‭ ‬навіть‭ ‬ті,‭ ‬хто‭ ‬йому‭ ‬заважали,‭ ‬назвалися‭ ‬його‭ ‬друзями.

‭«‬Ким‭ ‬для‭ ‬нас‭ ‬ще‭ ‬був‭ ‬Ґерета‭?! ‬Та,‭ ‬мабуть,‭ ‬духом‭ ‬і‭ ‬символом‭ ‬цього‭ ‬міста.‭ ‬Співмірним‭ ‬із‭ ‬тернопільським‭ ‬ставом‭ ‬і‭ ‬тернопільським‭ ‬небом,‭ ‬-‭ ‬читаємо‭ ‬у‭ ‬статті-некролозі‭ ‬вихованців‭ ‬героя‭ ‬нашої‭ ‬статті,‭ ‬тернопільських‭ «‬СУМівців‭»‬.‭ ‬-‭ ‬Таким‭ ‬ж‭ ‬стрімким‭ ‬у‭ ‬поглядах‭ ‬і‭ ‬мисленні,‭ ‬як‭ ‬шпилі‭ ‬Катедри,‭ ‬таким‭ ‬ж‭ ‬твердим‭ ‬у‭ ‬своїх‭ ‬переконаннях,‭ ‬як‭ ‬мури‭ ‬міського‭ ‬замку,‭ ‬таким ‭ ‬ж‭ ‬колоритним‭ ‬і‭ ‬неповторним,‭ ‬як‭ ‬пісні‭ ‬у‭ ‬Його‭ ‬виконанні‭»‬.

Володимир Мороз, видання “20 хвилин”