«Зараз згадаю – це було просто бомба! Все трималося на шаленому ентузіазмі!». Зустріч із сумівцем, який відновив СУМ у 80-х.
Як вже повідомлялося, 12 лютого на сходини Львівського осередку СУМ в Україні завітав сумівець «зі стажем» Андрій Соколов. Відкинувши будь-які прелюдії та пустомельства, що є такими «трендовими» сьогодні, мова одразу ж пішла про головне: початки Народного Руху України, незабутні «гласні» 80-ті та 90-ті, відновлення СУМу та перші акції. До речі, на думку нашого гостя, Україна не виборола як слід незалежність тоді, у 1991 році, натомість «незалежність впала неочікувано, як сніг на голову».
90-ті. Загальні обриси
Відлига. Гласність. «Холодна війна». На такому «райдужному» тлі Совєтський Союз тріщить по швам. Народи відчувають, що fenita la comedia не забариться – починають гуртуватися, обговорювати теперішнє, аналізувати, створюють громадські організації, спілки. Зокрема, в Україні засновують Українську Гельсінську Спілку (УГС), піднімається Народний Рух. З-за кордону відгукується та пожвавлюється діаспора, адже відчувають, що настав слушний час і місце для виборювання незалежності Батьківщини.
«Зараз згадаю – це було просто бомба! Все трималося на шаленому ентузіазмі! Після роботи мав повністю розписаний час – громадська діяльність. У 80-ті довкола Української Гельсінської Спілки почала збиратися молодь. Я теж там був. Отже, виникла ідея відновити той СУМ, що досі діяв у діаспорі та у 1930-тих був в Україні,» – із ностальгією та запалом пригадав Андрій Соколов, починаючи свою годинну усну мемуаристику.
Біля витоків СУМу (СНУМу). Чому СУМ і Пласт не об’єдналися як організації, що мали на меті спільне – незалежність України?
На початках СУМ в Україні діяв, за словами А. Соколова, як молодіжна гілка УГС. Щоб не було закидів з приводу того, що засади та форму організації зкалькували у діаспори, то вирішили змінити назву – СНУМ – Спілка Незалежної Української Молоді.
«Ми були радикалами, і нас більше боялися фінансувати, тому гроші отримував Пласт, – пояснив почесний гість сходин. – Першочергово Пласт створювали як скаутську (спортивну) молодіжну організацію, СУМ же ж свого часу належав до молодіжних рядів ОУН-(б). Тому ми хоч і мали з Пластом однакові орієнтири щодо побудови незалежної держави, проте наші стежки не зійшлися на спільній дорозі». До того ж, ближче до 90-х почали створювати безліч політичних партій, громадських організацій, які стали конкурувати між собою.
Діяльність СУМ/СНУМ в Україні або «Трохи хуліганили» (А. Соколов)
Отже, грошей немає, на озброєння є лиш ентузіазм і самовідданість. Хоч свободи начебто дали більше, проте ризик ніхто не відміняв. Ніхто не знав, як машина тоталітаризму поїде та відреагує на черговий мітинг, чергове спаплюження чи повалення пам’ятника Лєніну чи Сталіну, чи ще якомусь черговому «ґвинтикові» системи рад. Андрій Соколов оповів, що не один раз доводилося нагадувати про існування молодіжної свідомості та супротиву: переписували російськомовні назви вулиць на українські, цілими «національними маршами» проходили не тільки міськими районами, але й у селах, знищували пам’ятники «радянським героям» на кшталт Дзержинського. До речі, львівський осередок СУМ в Україні навіть видавав журнал «Напрям» та газету «Націоналіст», що їх друкували у Прибалтиці та потягами передавали сюди, в Україну.
«Найбільш пам’ятна акція – це «Дзвін». Тоді ж, у 90-ті декілька тижнів ми групою їздили по Східній Україні з одного населеного пункту в інший. Чи то у селі, чи то у місті ми співали українських пісень, спілкувалися українською, навіть дехто був убраний у національний стрій або ж козаком», – із втішливим усміхом пригадав колишній революціонер.
Незалежність, як сніг на голову
За словами А. Соколова, і Народний Рух, і СУМ/СНУМ на початку 90-х розраховували боротьбу за незалежність як мінімум на 5-10 років. Але тут раптово 7-8 грудня 1991 року підписують Біловезьку угоду, яка остаточно розбиває СРСР на друзки. Україна тепер вже «документально» стала незалежною, відповідно місця для революції немає, оскільки мету досягнули. Проте ж влада у ВР залишилася попередньою, тобто КПУ – головна. Ось це, на думку А. Соколова, найбільший прорахунок тих, хто боровся за оновлену країну:
«Ця незалежність впала неочікувано, як сніг на голову. Її здобули не українці, то в Москві відбувся розкол. Це погано, адже якби ми ще тоді скинули тих «привладних» комуністів, то мали б сьогодні демократичну владу».
ВАРТО ПРОЧИТАТИ!!! – Про Андрія Соколова
Такими були наші «вівторкові сходини» на цей раз. Чекаємо наступних і сходин, і зустрічей, і вдумливих думок! Гартуйтеся!
Подруга Ніна П.
