Нещодавно старше юнацтво Київського осередку побувало на студії звукозапису ФДР і зустрілися із її директором і сумівцем Вадимом Карп’яком. Друг Вадим розповів про роботу студії, показав усі секрети та розповів, як робиться музика. А ще розповів, яку роль у його житті відіграла Спілка Української Молоді та сумівці. Тож читайте розповідь старшої юначки Олі Сулими.
Побувавши на студії звукозапису ФДР ми дізнались багато цікавих речей про те, як народжуються пісні. Чимало у цій справі підводних каменів, купа чинників, що впливають на майбутню пісню.
По-перше, професійне обладнання. Красномовним є той факт, що потрібні кваліфіковані спеціалісти, які фахово займаються проектуванням та обладнанням студій. У результаті роботи, навіть стіни беруть участь у процесі звукозапису – вони поглинають звук, або надають інструментам нового звучання. Пульти та колонки, взагалі ексклюзивні речі. Чим старший пульт чи інструмент, тим він цінніший. Тож не дивно, що друг Вадим дуже ними пишається.
По-друге, спеціалізація студії. Як відомо, не можливо врахувати все. Одні пульти обробляють рок-музику, інші поп-музику, ще інші хіп-хоп . У зв’язку з цим кожна студія спеціалізується на певному звучанні. ФДР, наприклад, більше схиляється до року. Тому на студії класно можуть записати акустичну гітару, є електроорган, «живі» барабани.
По-третє, натхнення музикантів. Досить часто музика народжується окремо від слів, чи навпаки. Звідси у музикантів вантаж «мертвих пісень». Але, можна завжди записати спочатку мелодію, а потім накласти на неї слова. (Ясно, звідки у «Другої ріки» стільки незрозумілих фраз J). Тут вся надія на те, що вони будуть в ритм до музики, а як ні, то вставимо туди вигаданих слів, бубон, вокальні викрутаси, або і зовсім повторимо куплет двічі.
Головне – уявити пісню, бо варіацій звучання та побудови мільйони, а обробляти пісню можна без кінця.
По-четверте, професіоналізм музикантів. Особливі вимоги, такі як, відчуття ритму, швидкість, техніка, до барабанщика, бо він не має права помилитись.
А взагалі, вокаліст – душа пісні. Він передає настрій слухачеві. Якщо співак буде себе вважати найкращим вокалістом, або найбрутальнішим у світі рокером, з того нічого не вийде.
По-п’яте, інтуїція. Потрібно відгадати час, коли представити пісню слухачеві. У всіх альбомах є чотири сингли, на кожну пору року. Саме вони мають стати головними, тими, що за ними люди пізнаватимуть альбом, та йтимуть на концерти. Але ніколи не дізнаєшся точно, яка пісня буде цікава загалу, можливо це буде зовсім інша пісня з альбому.
Звісно, можна записати комп’ютерні барабани, чужий вокал і безглузді слова з попсовим приспівом, але драйву і змісту в цій пісні не буде. Бізнес то бізнес, а наша душа, то наша душа.
Слухач – головний суддя. Є пісні, що назавжди в нашій душі. Не виключено, що хтось із нас почув їх на сумівських таборах.
Колись співвласник компанії ФДР Вадим Карп’як також бував на сумівських таборах, палив ватру і співав «Коли вечір, світять зорі…». Тоді він і не думав про таке майбутнє, але перебрався до Києва, а там… закрутилось радіо, телебачення, власна справа, не змінився лише інтерес до музики та натхнення до роботи.
Всім дуже сподобалась екскурсія, розмова з другом Вадимом, сама студія… Кожен зміг себе відчути радіоведучим, записавши коротеньке повідомлення. Це було дуже весело і пізнавально. Тож велика подяка другу Вадиму та побажання студії ФДР процвітання та нових цікавих пісень.
Оля Сулима