Молитовно згадуємо сьогодні велику Людину – світлої пам’яті Патріарха Любомира Гузара, який чотири роки тому відійшов у Вічність.
Дякуємо Йому за те, що був поруч!
Ми вчилися у нього мужності та твердості характеру. Ми шанували Його мудрість і цінували Його щиру любов до Божого творіння. А найбільше ми подивляли Його глибоку, живу віру. Подивляли і вчилися: чути Слово Боже, любити правду, робити добро, гуртуватися і творити спільну справу.
«Працюйте, щоб дати молоді нагоду рости і розвиватись належно!», – казав, звертаючись до сумівців, Блаженніший Любомир.
Хай ці Його слова не залишать нас байдужими.
А розрадою і нагадуванням про присутність у нашому житті цього Божого чоловіка будуть рядки з останнього, отриманого він нього листа: «Хочу запевнити, що згадуватиму Вас у своїх молитвах. Буду просити Бога Вас обдарувати! А як це має бути?… Залишаю цілковито у Його всезнаючих, всемогутніх Батьківських руках»…



