Передріздвяні реколекції

 22-23 грудня сумівці з Івано-Франківська, Тернополя й Острога, головно – члени Дружини Культурників, відбули передріздвяні реколеції у Стрию із о. Тарасом Костиком.  23 грудня після закінчення реколекцій, сумівці зі Стрия і Тернополя взяли участь у заходах на Янівському цвинтарі і в Городку, де відбулись віче та панахида з нагоди вшанування 80–річчя з дня страти бойовиків ОУН Василя Біласа та Дмитра Данилишина. Нижче подаємо враження сумівців.

Тетяна Денис, Дружина Культурників, Тернопільський осередок

Дуже радію, що я була на цих ре колекціях, адже кожен з учасників мав можливість не тільки дізнатись щось цікаве, поспілкуватись на теми, які їх хвилюють, а насамперед духовно збагатитися і навчитися цінувати життя. Для мене реколекції – це щось надважливе та цінне в світовому масштабі. Дякую Господу і всім, хто спричинився до організації цієї духовної віднови для сумівців.

“Вранці о 6:30 засуджених виведено на тюремне подвір’я під шибеницю. В цей самий час роздалися звуки дзвонів з українських церков у Львові… Данилишина повішено першим, а після кільканадцяти хвилин – Біласа. Вийшовши на ешафот Данилишин заявив: “В цій хвилині я не маю жодних бажань. Мені тільки дуже жаль, що я можу лише раз умерти за Україну!” Білас попрощався з життям окликом: “Хай живе Укр…” На знак прокурора кат затулив йому уста. У день їхнього страчення на західних українських землях майже не було села, в якому не дзвонили б дзвони, чи не відслужено поминальних Богослужень.”

(Петро Мірчук, “Нарис історії ОУН”)

Олена Теліга

ЗАСУДЖЕНИМ

/Біласові й Данилишинові/

Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати — не битись, а спать
В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо
Ви збиралися вмерти — у шість двадцять п’ять.
І коли приволікся заплаканий ранок,
Вас покликала смерть у похмурій імлі —
А тепер наші душі і топчуть, і ранять
Ваші кроки останні по зимній землі.

А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу
Розпалили ви знову — спаливши життя.
І мов гимн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.

Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю — зловіщі вогні.
І піти по слідах ваших скошених кроків
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.

Христя Осадченко, Дружина Культурників, Івано-Франківський осередок

Дуже вдячна тим людям, хто організував та долучився до проведення передріздвяних реколекцій у Стрию. Рада була бачити і старі і нові обличчя! Дійсно, хотілось відлучитись на декілька днів від буденних справ і відпочити душевно. А ще нас дуже смачно пригощали стрийськими стравами! Хотілося би, щоб більше людей приїхало. Вечірні посиденьки також вдалися на славу, посміялися та почастувались печивом. Дуже вдячна всім, хто був ці два дні зі мною!

Оля Пітулей, Дружина Культурників, Івано-Франківський осередок

Дуже тішуся, що нарешті відбула свої перші повноцінні сумівські реколекції, особливо в передріздвяний час. Хоча, на жаль, було небагато учасників, чудово, що Дружина культурників відбула реколекції разом. Дуже приємним було також знайомство зі стрийською молоддю. Для мене науки отця Тараса – просто безцінні, у них я знайшла відповіді на багато запитань, які, думаю, постають перед кожною молодою людиною. Реколеції нагадують, що є насправді найважливішим, і, сподіваюся, на наступні реколекції матимемо безліч зголошень. Не забуваймо, що гасло СУМу – Бог і Україна.

Учасник реколекцій

Загалом, усе сподобалось. Якщо намагатися згадати щось негативне, то згадується тільки холод другого дня, коли були акції до річниці смерті Василя Біласа та Дмитра Данилишина. По закінченні приємно здивувало, що нас запросили на вечерю.

Сподобались реколекції о.Тараса, хотілося б побільше таких зустрічей – щоб побільше запам’яталось і потім застосовувалось в житті з почутого. Тішить те, що є ще люди, є молодь, які щось хочуть організовувати, які жертвують своїм часом і силами заради інших. Але сумно від того, що таких людей одиниці. Дякую всім тим, долучився до цих реколекцій.

Щиро дякуємо за реколекції та дуже теплий прийом о. Тарасову Костику та о. Михайлові Ільницькому.