Нарис історії СУМ у Німеччині
Спілка Української Молоді була заснована в Харкові у 1925 році. Німеччина є найстаршим сумівським тереном поза Україною.
Після закінчення ІІ Світової Війни сотні тисяч українців опинилися поза межами своєї Батьківщини. В другій половині 1940-х, і тодіж – масового виїзду по різних континентах – розпочалася розбудова власне крайової організації. Лише на території Західної Німеччини та Австрії, які були окуповані американськими, британськими та французькими військами, опинилося за різними даними від 100 до 200 тис. українців які знаходилися у 125 таборах (1946 р.).
Перший осередок СУМ був заснований 10 червня 1946 року в Авґсбурзі в американській зоні Німеччини. Як згадували засновники: «Багато членів, а також і молоді навіть не знали історії СУМ, ані програми, але клич: «Бог і Батьківщина» вистарчав для них, щоб організувались і вступали до згаданої організації». Хоча СУМ у Німеччині не могла похвалитися великою чисельністю, цей терен завжди відрізнявся особливою якістю. Згадати бодай такий факт, що ще в другій половині 1950-х років голова Центрального Комітету СУМ та Центральної Виховної Ради були з німецького терену.
1952 року вперше відбувся сумівський табір біля містечка Шонґау, а з 1965 року вишкільно-відпочинкові табори СУМ у Німеччині відбуваються на – уже традиційній сумівській – оселі в Швабських Альпах біля села Ґомадінґен.
Цікаво, що Німеччина стала чи не першою країною, де владу в Крайовій Управі перебрала молода генерація сумівців, народжених в еміграції. Це відбулося ще на початку 1970-х. Уже в 2000-х керівництво над Спілкою перебрало друге покоління, народжене поза Україною.
До речі, адміністративно СУМ в Австрії, який налічував кілька осередків, належав до СУМ у Німеччині. Очевидно, що невипадково I Світовий Злет СУМ відбувся саме в Німеччині 1972 року (ХХ Олімпійські ігри, Мюнхен). Тут же ж варто згадати, що при організації IV Світового Злету в Римі 1988 року, з 12 членів підготовчого комітету – 9 представляли німецький терен.
Особливо активними сумівці були при організації масових акцій щодо боротьби за права політ’вязнів. Потреба політичної освіти для молодих дружинників зумовила появу такого проекту як ІСПО («Інститут Суспільно-Політичної Освіти»). Цей курс був започаткований у Німеччині з метою допомогти молодим людям здобути якісні знання у суспільно-політичній сфері. Проект запроваджений відомим громадським діячем та виховником СУМ Григорієм Васьковичем.
Своєрідним центром сумівської діяльності в літній період є табір в місцевості Ґомадінґен, де по-сьогодні відбуваються вишкільно-відпочинкові табори. В період незалежності, на «Європейські олімпіади СУМ» сюди неодноразово приїжджали не лише сумівці із Західної Європи, але і з України.
Голови СУМ у Німеччині
Василь Ґерґель – 1949 (в.о. І. Марченко)
Іван Марченко – 1953-1955
Ярослав Петрух – 1955-1957
Володимир Леник – 1957-1963
Степан Костюк – 1963-1967
Роман Дебрицький – 1967-1971
Микола Франкевич – 1971-1973
Роман Шупер – 1973-1979, 1991-1993
Віра Гайдамаха – 1979-1981, 1983-1987
Володимир Панчук – 1981-1983
Левко Вілич – 1987-1991, 1993-1996
Андрій Несмачний – 1996-2000, 2004-2008
Андрій Сеничак – 2000-2004
Дем’ян Панчук – 2008-2012
Симон Шупер – 2012-2014
Наталя Ситник – 2014-2017
Катерина Панчук – 2017-2018
Андрій Ситник – 2018-