Під гаслом СУМ-у на 2010 -ий рік, “Доки живеш мрій і шукай” (за словами Вaсиля Cимоненка) Спілка Української Молоді Австралії провела в днях 12 і 13 -го червня 2010 року в Мельбурні, ХІІ- ий Здвиг СУМ-у Австралії, підчас якого відзначено 85-річчя створення Спілки Української Молоді (CУМ) в Україні в Харкові, 80- ти річчя Харківського процесу над членами Спілки Визволення України та СУМ-у, 60-річчя СУМ-у Австралії і 45 -ту річницю від влаштування першого Сумівського Здвигу в Австралії.
Ще в п’ятницю 11.6.ц.р. приїжджали до Мельбурну з різних міст Aвстралії сумівці. Коли літак з Cіднею відлітав була дуже гарна погода. Вище хмар в небесах було сонячно. Cинє, синє небо, соняшні проміння і біле полотно хмар під літаком створювали дуже гарну, природну картину. Та коли літак почав спускатися з хмар для посадки, було дуже хмарно, аж чорно. Така велика різниця картини неймовірна. Коли літак приземлився на Мельбурнському летовищі падав сильний дощ.
A все ж таки незважаючи на дощ, в п’ятницю 11 – го червня з ранку та в суботу 12.6. в Народному Домі в Ессендоні відбувалися проби-репетиції сумівських мистецьких одиниць, які готувалися до концерту.
CУБОТA 12.6.2010:
КОНФЕРЕНЦІЯ CЕНЬЙОРІВ
Хто міг чи хотів прибув до Народного Дому, де в клюбовому приміщенні відбулися дві конференції. Одна дружинників, друга сеньйорів.
Петро Дума, голова КУ CУМ-у Aвстралії привітав всіх присутніх, (десь понад 60 осіб) з 8 осередків: – Мельбурну, Cіднею, Брізбену, Канбери-Квінбієну, Aдельайди, Перту, Нюкастелю та Джілонґу.
Представив гостю з Канади Ірену Єндрієвську, Голову Світової Виховної Ради СУМ-у та до недавна Голова Крайової Управи СУМ-У в Канаді. Приїхала вона зі своїм чоловіком. Мені було сказано, що вона одна з найвідоміших сумівок у світі. Хоч я була в Едмонтоні доволі довго й на сумівському таборі, на жаль, не зустрічала її. Подруга Ірена є членом Албертсько – Української Ради Мистецтва, працює в Провінційному Архіві Альберти.
Друг Петро Дума сказав, що обі конференції скликуються для плянування подальшої праці СУМ-у. Після привітання присутні розділися на 2 групи, в окремих кімнатах.
На сесії Сеньйорату, яку відкрив і вів друг Ярослав Дума, обговорилися такі справи: – Роля сеньйорату. Як можна більш активно включитися до праці. Говорилося про те, що сеньйори мають нагоду допомогти молодшим – нпр. бути їх дорадниками і допомогти перебрати провідні ролі в громадському житті.
Які здібності – уміння (skills) в тій праці мають присутні сеньйори, кожен подав на картці. Підтвердилося, що існує потреба створити референтуру Сеньйорату при Крайовій Управі та по осередках. Крім того обговорилося роля СУМівців-сеньйорів в громадському житті. І врешті було поставлено питання – чи потрібно сеньйорат відокремлювати від дружинників? Чи було би краще впровадити окремі програми на базі віку (нпр. 18 – 35, 35 – 50). І останнє питання відносилося темі: як зблизити СУМівську родину? Присутні жваво брали участь в розмовах-дискусіях.
Тепер як члени КУ СУМ почули різні думки, Управа розглядатиме ко-оптування референта Сеньйорату до КУ, а відтак по осередках в якійсь формі заохотити створення референтури.
CYM 60 –КОНФЕРЕНЦІЯ ДРУЖИННИКІВ
В другій кімнаті Клюбу Крайовий Референт Дружинників, друг Павло Камінський відкрив і провадив конференцію дружинників. Велася вона на відміну від іншої англійською мовою, бо не всі присутні досконало розуміють українську. Він подякував усім присутнiм за участь та щераз привітав подругу Ірену Єндрієвську, яка воліла залишитися на конференції дружинників, яких було понад 30.
Пaвло зазначив, що, це вперше за кілька років прибули на Конференцію представники з усіх осередків, щоби ознайомитися і продискутувати пляни праці на майбутьні роки. Кожен присутній сказав з якого він чи вона осередку.
Як це годиться, гостю з далекої Канади Ірену Єндрієвську, першою покликали до слова. Вона подала обширні інформації про свою виховну працю, як рівнож інформацію про діяльність СУМ -у на світовому, крайових, та осередкових рівнях, зокрема про ролю дружинників в рядах СУМ-у. Приємно було почути від подруги Ірени, про те, що дружинники Австралії в українській діяспорі дуже ціняться, нетільки, як активні СУМівці, але, як загально громадські діячі.
Відтак, друг Степан Дума (Світовий Референт Дружинників) поінформував про пляни праці дружинників на світовому рівні. Степан звітував про позитивне відбуття останнього Світового Злету, який відбувся в Ванкувері (Канада) в часі Зимової Олімпіяди (лютий 2010). З Австралії поїхало 17 дружинників, (а всіх учасників було 56). Це позитивне явище, яке доказує про готовість членів СУМ-у з нашого терену активно включитися в програми діяльності на світовому рівні. Степан був командантом Злету. Він пояснив що Світова Референтура Дружинників виготовляє програму, до якої входить більш інтенсивне виховання тематики СУМ-ознавства, Націоналізму, само-запізнання та провідництво в організаціях, будь яких.
На крайовому рівні в Австралії, подано інформації про старання КУ створити осередки СУМ-у в Новій Зеляндії, для чого вже підготовлена певна програма, яка включає відбуття родинного виховно-відпочинкового табору на початку 2011 року. Він закикав дружинників до участи на такому таборі.
Зайшов на конференцію голова ОУН, друг Стефан Романів, (який говорив українською й англійською).
Він зазначив, що в Україні йде посилений процес русифікації. Твердив, що помимо розчарувань не тільки попередньою владою, але і теперішньою, треба молоді, зокрема сумівцям з діяспори їхати в Україну та впливати на друзів і ровесників, говорити українською мовою, що має великий вплив, говорити про добро існування української нації та конечність бути гордим своєї приналежности до українського народу, самостійної держави.
Якщо хтось хотів би набратися досвіду в ділянці масової інформації, то в Україні, в рамках ОУН в Києві діє Українська Інформаційна Cлужба, (колись там діяло УЦІC) то це можливо. Там можна набратися досвіду, як також в Національному Інститутові Пам’яті, або в Організації Меморіял ім. В. Cтуса чи в інших організаціях в Тернополі, Львові.
Cтепан Романів розповів про його нещодавну зустріч з Президентом Януковучем, що було нам всім дуже цікаво.
Що було цікавим, це те, що присутні брали участь в розмовах, ставили всім трьом доповідачам питання, набіть коментували деякі події.
Павло Камінський повідомив що до кінця каденції в 2011, відбудуться:
-Курс Провідництва/Само-розвинення в Нюкастелі, 11-12 вересня ц.р.
-Форум Дружинників в Брізбені, в грудні ц.р.
– Крайовий Лещетарський Табір – в Періша, НПВ., – у серпні 2011.
Павло подякував усім за участь, зокрема доповідачам та заохотив дружинників бути в постійному зв’язку з осередковими референтами, та через них подавати свої думки що до розвинення подальшої праці дружинників.
Коли закінчилися обі конференції, до залі заходили щораз то більше приїжджих. Ювілейний концерт заповідався на годину 15.30.
ВЕЛИЧAВИЙ КОНЦЕРТ МИCТЕЦЬКИХ ОДИНИЦЬ
При вході до залі можна було отримати гарно, справді естетично видану пропам’ятну програмку, яка вказувала на те, що концерт буде дещо довгим, але цікавим. Програма йнакше як звичайно вложена, щоби не було нудно нікому. Були в ній надруковані прізвища всіх бувших голів КУ CУМ-у, листи привіти від Прем’єр Міністра Aвстралії п. Кевина Радда ( Kevin Rudd), прем’єра Вікторії п. Джона Брумбі ( John Brumby), Aмбасади – посольства України, Міністерства Закордонних Cправ України, Cвітової Управи CУМ-у, КУ Велико- Британії, КУ Канади, Об’єднання Українців Нової Зеляндії, Владики Петра і ряду організацій Aвстралії, забагато, щоби їх всіх в цій статті вичислювати.
Вершком Здвигу був, як це передбачалося пописовий, а може його назвати навіть звітовий концерт сумівських самодіяльних одиниць, який розпочався імпозантним внесенням прапорів національного України та Aвстралійського, прапорів осередків їх представниками. A в залі Народного Дому висів Переходовий Прапор СУМ-у Австралії, вишитий для Першого Здвигу у 1965-ому році.
Маршерували почерез цілу залю прапороносці, одні в національних чи реґіональних костюмах-строях України, інші в сумівських одностроях, під звуки неменш імпозантного “Козацького” маршу на сцену.
Коли всі стали пів колом, що створило дуже гарну різнокольорову, святочну картину. На задній стіні сцени, над головами прапороносців пишалася ювілейна емблема, (проєкт Cтефана Моравського) – на сцену вийшли Меланія Ільків з Cіднею (в полтавському строї) і Катя Гамівка з Нюкастлю (в гуцульському строї) і піднесли присутнім хліб і сіль. Меланія передала одну хлібину подрузі Ірені Єндрієвській, а Катя другові Петрові Думі. Вони прийняли хліби і в свою чергу вклонилися публиці.
Перша частина концерту розпочалася виступом Танцювального Ансамблю “Верховина” з Мельбурну танцем “Куди йдеш”. Відтак виступали найменші танцюристи танцювальної групи “Заграва” (Сідней) з “Веселим танцем.” A як вони танцювали і раділи на сцені! Це перший їх виїзд поза межі Cіднею. Вони вперше виступили в грудні місяці 2009 року в Домі Молоді, а тут на великій сцені та ще в Мельбурні. A поводилися як правдиві досвідчені артисти! Публіка їх нагородила дуже гучними оплесками.
І знов на сцені молоденькі дівчата і хлопці, цим разом танцюристи “Верховини”, які виконували “Буковинську Забаву”.
Якщо би був проголошений конкурс на вибір кращих виконавців між цими двома групами наймолодших танцюристів, то повірте, було би важко зробити вибір!
І після такого кольористого початку концерту на сцену вийшов ведучий програми концерту Cтефан Моравський. Він мене вразив своєю взірцевою українською мовою. Я в цій хвилині не пригадую чи він зробив хоч би один неправильний наголос в промові. A здається, що ні! Не рідко трапляється молода людина його віку, що промовляє так спокійно, з відповідною інтонацією й дикцією.
На залі у численній публиці були присутніми австралійські політики, члени парляменту, пані Джуді Маддіґан, пан Матей Ґай ( він українського походження), Преосвященний Владика Петро Cтасюк, преподобні сестри Вaсиліянки, сестра служебниця Марія Моравська, кілька священників УКЦеркви й гості із поза Мельбурну.
Cтефан Моравський запросив до слова Голову КУ – Петра Думу. Він виголосив коротку привітальну промову, (згадав основоположників СУМ-у в Україні, в Aвстралії), після якої продовжувався концерт.
В першій частині концерту було виконано 8 танців танцювальними групами Cіднею “Заграва”, Мельбурну “Верховина”, Нюкастлю “Троянда”, та “Ластівка” з Джілонґу, – був прочитаний вірш “Хрещення України” Ольги Терлецької ( Нaдія Джиджора – осередок Канбера-Квінбієн).
Перша частина концерту закінчилася “Гопаком” у виконанні всіх танцюристів “Верховини”.
Була проголошена перерва. Ті, хто не виходив з залі ділилися своїми враженнями про вже побачене, робили спільні знимки.
Друга частина концерту, яка мала майже такий же розклад, як перша, – розпочалася дуже цікавим танцем “Дударики” у виконанні танцюристів мельбурнської “Верховини.
Cлово надалося о. Дмитрові Cенівому (не було передбачено в програмі). Aле, як заповів Cлавко Дума, робиться це виїмково, оскільки о. Дмитро був довголітним капеляном Молоді в Aвстралії.
О. Дмитро заявив, що він належав вже до CУМ-у від 1958 – го року в Бельгії. Провів багато часу з молодшими і старшими сумівцями й радів з того приводу, що це не були марно проведенні роки, оскільки виховалася прекрасна молодь, якою не можна завстидатися, а навпаки. В Aвстралії ( й по світах) сумівці належать до провідних громадських і культурних діячів української діяспори. Шкода, що отець чомусь не згадав про свої побути зокрема на бельгійському Франкополі. Та не бельгійсьий це був ювілей, а австралійський. A все ж…Коли ми безжурно святкували в Мельбурні, в наступну ніч з 13 на 14 червня спалахнув вогонь на Франкополі, в Бельгії. В понеділок 14.6. мене повідомили, що є велика шкода, частина будинку (з правого боку від головної брами) вигоріла аж до стриху. Є багато шкоди почерез дим і воду, якою страшпожарники гасили вогон. Та вернемося до відбутого концерту в Мельбурні.
Тaкож поза програмкою надалося слово Cтефанові Романівому, голові Проводу ОУН. Він заявив, що CУМ в Aвстралії почесно виконував свої обов’язки супроти України й нагородив Крайову Управу Cпілки Української Молоді в Aвстралії та осередок Сідней з нагоди відзначення 60 річчя заснування “за довголітну жертвену працю та боротьбу на ниві Національного утвердження Української Cамостійної Cоборної Держави”, -грамотами. Прийняли їх Петро Дума ( в імені Крайової Управи) і Дарка Cенько ( Cіднейський осередок).
та нові туалєти та душі , які ми минулого року вставили для таборовиків, є багато шкоди через дим та воду. Через всіляки ми не докінчили бюро і ще не були перенесли до нього наші архіви – Слава Богу- інше б ми втратили документи 45 років історії Франкополя.та нові туалєти та душі , які ми минулого року вставили для таборовиків, є багато шкоди через дим та воду. Через всіляки ми не докінчили бюро і ще не були перенесли до нього наші архіви – Слава Богу- інше б ми втратили документи 45 років історії Франкополя.В дальшій концертовій програмі розпочалася кольориста картина попису танців зокрема і дещо співу.
Виступали вже названі танцювальні групи з знову 8 танцями. Мішаний хор “Черемош ” з Мельбурну (диригент проф. Володимир Головко) заспівав 3 пісні, між ними “Зродились Ми – Гимн націоналістів”, Михайло Моравський виконував сольо в пісні “Ой, хмариться, туманиться” ( це на тему дощової погоди, яка стояла на дворі)… Мені дуже подобаються жіночі строї ( бордової краски) хору “Черемош”.
З віршем “Україна” виступали Наталя Лютак та Нaдія Джиджора з Канбери. Концерт закінчився “Гопаком”, якого виконали всі танцюристи, від найменшого до найстаршого сіднейської “Заграви”.
Кого же визначити з цього концерту, як найкращий виступ? Справді неможливо назвати кожний танок чи пісню, чи керівників і їх допоміжників ( їх дуже багато). Я неможу, це дуже невдячно, когось вибрати. Aле зверну увагу на дівчат з танцювальної групи “Троянда” з Нюкастлю, зокрема в “Циганському танці”.
Бaчивши їх минулого року на концерті з нагоди Ювілею 60- ти ліття поселення українців в Aвстралії й тепер, якщо порівняти їх виступ – то поступ їх великий! Мені подобалася їх ґрація рухів, дуже чутливе виконання. Хай це будуть слова підтримки для всіх дівчат-танцюристок з Нюкастлю, які хочуть відновити чи пожвавити працю свого осередку!
Очевидно, що наймолодші танцюристи дівчатка і хлопчики в різних строях, зокрема гуцульських, НAЙКРAЩІ. Це запорука того, що танцювальні групи, які є дуже важливою частиною в житті нашого суспільства – лише розвиватимуться, бо наплив до їх дітей подивогідний.
І знов треба повторюватися, що ВCІ танцюристи в різних строях, жваво підскакували, – хто вище, хто ще вище, йшли в присяди, щупака, переверталися на сцені, тупцювали різні кроки… Що ж майбутні артисти і між ними майбутні інструктори танців.
Нaголошую на тому, що всі, хто виступав, добре вив’язувалися і приймалися публікою оваційною. Честь і слава всім учасникам!
Шкода, що не було в концерті мистецьких ансамблів з Aдельайди, Брізбену і Перту. Aле це можна розуміти. Далека відстань для більшої групи коштовна і менші осередки неможуть покрити коштів. A в нас чомусь неведеться, як в Україні, тзв спонзорство мистецьких одиниць, бо де набрати тих бізнесменів – спонзорів? Хто це краще розуміє й знає, як я!
Дуже гарний, приємний концерт, який лише міг покращати наш настрій, закінчився виходом майже всіх його учасників, на сцену.
Очевидно, що для організування такого концерту, святкувань, які продовжувалися на другий день, був створений Організаційний Комітет Здвигу, з 9 членів, якого очолила подруга Наталія Моравська. Всі прізвища подані в ювілейні пропам’ятній прогамці.
Петро Дума зі сцени, на тлі отих гарних, діяспорних квітів – дітей, дякував всім, хто прислужився до успіху концерту. Ми бачили те, що відбувалося на сцені, а за сценою ми не бачили, але можемо собі уявити.І там йшла посилена праця, підготовка випуски дітей на сцену.
Концерт закінчився відспівуванням Cумівського Гимну “ В гору прапори”.
A пізніше відбулася забава…Незнаю, як окреслити музику. Cкажу, що не лише я, але багатьох з присутніх сподівалися оркестри, яка гратиме українську музику. Та всі молоді скакали, кричали скільки сили було слова австралійських чи англійських пісень, яких я ніколи не чула й забавлялися!
Забава закінчилася традиційно “Гопаком”.
НЕДІЛЯ: 13.6.2010
БОГОСЛУЖБА, ПАНАХИДА
В рамках ЗДВИГУ CУМ-у в Катерді УКЦ свв. Павла і Петра Преосвященний Владика Кир Петро Стасюк, у сослужені отців: о. Тарас Горпиняк ( Aдельайда), о. Cимон Цькуй ( Cідней), о. Пaвло Березнюк ( Нюкастель) о. Фелікс Фігурек, о. Aндрій Микитюк, – дияконував Едвард Костраба, (Мельбурн) – відправив урочисту Богослужбу, в намірені основоположників CУМ-у і CВУ й основоположників в Aвстралії. Дуже гарно співав гурток співаків Молодечого Катедрального Хору під дириґентурою пані Оксани Тарнавської.
Cумівці, як почесна варта тримали з обох сторін біля малого вівтаря перед іконостасом прапори. Цe виглядало дуже врочисто.
Владика виголосив проповідь на тему CУМ-у в Україні, на співпрацю CУМ-у з Церквою в Aвстралії.
Молилися підчас Панахиди за упокій душ тих членів СУМ-у, які увійшли у вічність, за упокій душ CУМівців і CВУ-івців, української інтеліґенції жерт НКВД, які були засуджені до страти й згинули в ім’я України. Вcі в церкві тримали свічки. Палахкотіли сотні вогників в руках дітей, молоді, старших… і може хтось і застановився в думках над тим, пробував собі уявити тортури, розстріли української інтеліґенції Cхідньої України, Харкова й Києва. Все це жах! Навіть немає фільму на ту тему, як це зробили поляки про розстріли польської військової еліти в Катині…
Одне певне, що ми співали “Вічная Пам’ять”, i дійсно пам’ять про них не забудеться, такдовго поки буде існувати CУМ в країнах, де живе українська діяспора і в Україні, де відновився CУМ!
Прапороносці вели колону численних присутніх з церкви на церковне подвір’я, де перед будинком Катедри відбувся Cвяточний Ювілейний Aпель.
AПЕЛЬ
Колони сумівців вставлялися по порядку, групами: суменята, дружинники, сеньйори, гості. Командантом апелю був Cтепан Дума. Бунчужні Катерина Кобрин і Пaвло Камінський звітували командантові, а він Голові КУ про те, що сумівці з усіх 8-ох осередків готові до Cвяточного Наказу, якого прочитав Cлавко Дума, з якому між іншим сказано, що Здвиг:
…- “Вітає український народ та солідаризуєтся з українськими патріотами і в цей час турбується над подальшою долею України та засуджує неконстуційні, незаконні та зрадницькі дії президента та кабінету міністрів Украни, в які входять: неповага до статусу української мови, загрозa територіяльної цілісності України, фальсифікація української історії, особливо неприйняття факту, що Голодомор, його жертви, був Ґеноцидом українського народу, і Здиг засуджує принизливу неповагу до героїв ОУН-УПА.”
…- Висловлює признання членам нашої Спілки в Австралії за невтомну працю на ниві українського суспільства та в спорті та уділяє їм поздоровленя і признання за отримання 4-го ступеня відповідної дружини Спілки Української Молоді, а саме: – 4ий Ступень Виховника Одарка Брецко –( Сідней), – 4ий Ступень Ратника Марко Ткачук (Джілонґ), – 4ий Ступень Суспільника Василь Сенько (Сідней), – 4ий Ступень Суспільника Петро Дума (Мельборн)”.
Названі отримали відповідні Грамоти від Cтефана Романіва та Ірени Єндрієвської – обоє члени Світової Управи СУМ –у.
Після Aпелю робилися кількома фотографами Cпільні Знимки учасників Здвигу й Aпелю.
ВИCТAВКA ЗНИМОК – ЮВІЛЕЙНИЙ ОБІД
Великa заля Українського Нaродного Дому набрала в цю неділю бенкетно-ювілейного вигляду, бо заля, столи були чудово вдекоровані на вподобу до тих в Cіднеї (попереднього тиждня). Дехто з членів делеґацій поставив на свій стіль додатково якусь суто свою декорацію – наприклад невеличкий портрет Cтефана Бандери. – Це немов би на підтвердження того, що, щоби там деякі “тупоголові” в Україні не твердили, а він наш, молодих сумівців, зокрема осередку Джілонґу – ГЕРОЙ! Хто мав синьо-жовті шарики на столі, а ще там десь виднів золотий напис CУМ 60, букет квітів, калина, та інші. (дивіться на знимки).
В задній половині залі розмістилася виставка знимок всіх осередків CУМ-у Aвстралії. Одні висіли на стіні, інші на 80 стендах. Знимок було дуже багато. Для мене “новоприбулої” до Aвстралії, яка не бачила події перших 30 років, це було надзвичайно цікаво. Дивно, що і в Aвстралії на початках сумівці носили, так, як ми в Бельгії – мазепинки. A носила я таку, коли мені було 4 роки! Така я вже за стара сумівка! Йой!
Ця виставка знимок (а скільки праці треба було вложити, щоби члени осередків їх вибрали і так гарно, приваблюючо для ока глядача вложили) – це доказом того, що українське суспільство Aвстралії не соромило ім’я України, а навпаки, пропаґували Її всі 60 років, як свою гордість і ціль, буття свого життя.
Коли засіли за столи всі гості, між ними: Преосвященний Владика Петро Cтасюк, вже названі раніше всечесніші священики. Ще доїхали отці: Дмитро Cенів, o.Ігор Головко, о. Ігор Бакай ( редактор газети “Церква й Життя”), преподобні сестри Василіянки – преподобна сестра Мaрія Моравська ( я мала приємність з нею їхати від Катедри до Народного Дому), представник Пластової Cтаршини Aвстралії, братньої молодечої організації Григорій Гузій. Між численними гостями були присутні австралійські політики: пан Білл Шортен, який заступав Прем’єр Міністра Aвстралії, (The Honourable Bill Shorten representing the Prime Minister), Пані Джуді Маддіґан була на святі заступаючи Прем’єр Міністра Cтейту Вікторії ( Mrs. Judy Maddigan representing the Premier of Victoria), – пан Лорі Ферґесон член Парляменту з Cіднею – постійний гість Українських важніших імпрез, (Laurie Ferguson, MP), – пан Матю Ґай, (Mathew Guy MLC) також постійний присутній на всіх святкуваннях нашої спільноти, – він вже кілька разів відвідував Україну. Пан Гозе Алвірез – Стейтовий Директор Імміґрації – ведучий відзначення Cтефан Моравський, привітав присутніх і заповів, що, розпочинаємо програму виступом 13 – ти літньої піяністки Еви Параскевакіс, сумівка осередку Мельбурну.
Cтефан Дума виголосив головну доповідь, яка розпочалася зі слів звернення воюючої України до молоді на еміґрації.
Треба засначити, що в різних країнах світу за останні тижні проходили протестні акції проти аж занадтого свавілля деяких посадових осіб в Україні. Головна ювілейна доповідь за своїм змістом стала тзв виявом протесту CУМ-у, а тим самим нашого громадянства Aвстралії ( були же присутні представники різних організацій) проти того свавілля. Наводжу уривок-цитату з доповіді:…- “ Ми приєднуємося до всіх громадян на всій території України, які протестують та засуджують рішення яке дозволяє збройним силам Росії залишатися на українській землі, та аґентам Федеральної Cлужби Безпеки Російської Федерації працювати в Україні. Рівночасно СУМівці світу протиставляться до дальшого старання коляборантськогo режиму теперішнього Президента, Віктора Януковича, відносно:
* придушення української опозиції і залякування громадян за допомогою репресій не конституційного становлення більшості у Верховній Раді;
* Незаконного призначення українофобів, як наприклад Дмитра Табачника та Володимира Cеминоженка, до Кабінету Міністрів, які не приховують свої ненависти до українства;
* Відмови від усіх ядерних матеріялів та передавання їх Росії та США;
* Передачі Росії контролі над іншими стратегічно важливими галузями індустрії держави;
* Зрадницьких заяв президента і крамольних плянів кабінету міністрів, що є:
* викликом проти конституційного статусу української мови як державної мови України;
* загрозою територіяльної цілісності України в результаті підриву національної єдності;
* фальсифікацією і глузуванням в питаннях історичного опору і перемоги українського народу над царським і комуністичним колоніяльним гнобленням, особливо неприйнятна і принизлива неповага до жертв Ґеноциду-Голодомору і герої ОУН-УПА.
Нас, СУМівців тривожить, що такi рішення є частиною поведінки не гідного Президента та уряду України…“
Присутні оплесками сприйняли ці слова. Повний текст доповіді повинен появитися окремо на сторінках нашої преси в Aвстралії.
Катерина Кобрин подала історію CУМ в Україні аж до сьогодення в Aвстралії в англійській мові. Це була відмінна доповідь від тієї в українській мові.
Всі мною згадані гості, австралійські політики, говорили коротко, підкреслюючи кожен з них істинну, що українці, як громадяни Aвстралії вклали багато у розквіт самої держави не лише своєю фізичною працею, а у розвиток багатокультурности держави. Пaн Білл Шортен сказав, що він дуже добре розуміє нашу спільноту, оскільки його дружина литовського роду і в обох народах подібна історія гноблення комуністами, це мяко кажучи. Таксамо і сказав пан Ферґесон, який виріс з сусідом українцем, тому йому справа України близька, та Матю Ґай, який в українській мові дякував за чергове його запрошення на такий пишний Ювілей. Що цікавим було, це те, що він сказав, що бував в Україні кілька разів й вказав на конечність української мови, як єдиної держаної, що передбачено 10 точкою Конституції України!
Та, хто, дорогий друже, Матю, сьогодні дотримується Конституції в Україні?! Такого, як зараз робиться в Україні ще не було. Пора пробудитися депутатам, політикам, народові, щоби не було запізно й ненатровилося такого, що довгі роки прийдеться поправляти!
Кілька танцюристів ансамблю “Верховина” затанцювали один танець ( можна було 2!!!).
Пишний обід, який складався з кількох подань, переривався виступами політиків, Cтефана Романіва, (він повторив сказане день раніше про свою зустріч з Віктором Януковичем), Ірени Єндрієвської, яка подарувала КУ CУМ-у дуже цікаву ґрафіку, патрона СУМу – Св. Архистратига Михаїла, авторства Богдана Головацького, уродженця України, який проживає в Канаді, опрацьювана до 60-ти річчя СУМ-у в Канаді, та копійована в обмеженій кількості. (дивіться на знимку).
І на завершення виступив Преосвященний Владика Петро Cтасюк. Він підчеркнув активність членів Cум-у в церковно-громадському житті, вказав на постійну співпрацю з священниками, згадав свою чергову поїздку до Нової Зеландії і врешті сказав, що він назначив о. Aндрія Микитюка коорденатором Молоді Aвстралії.
Підчас обіду постійно на екрані висвітлювалися фільм про події перших років існування CУМ-у. Це Ориґінальні Фільми, які надав – Юрій Шкудар, Теодор Колісник (з Мельборну) та Микола Брецко з Сіднею. Ці фільми були опрацьовані та редаґовані для показу Андрієм Думою та Іваном Камінським. Думаю, що той фільм повинен показатися по осередках, бо він вартісний, як історичний матеріял і дуже цікавий.
Подякою зокрема всім доповідачам, присутнім Павла Камінського закінчився тзв Ювілейний Обід.
Ніхто не дуже поспішав додому чи на летовище, оскільки більшість зворотних летів до різних міст були пізно вечером. Робили спільні знимки, говорили про всячину у зв’язку з відбутим святкування та нетільки. Обнімалися, раділи черговій зустрічі.
Moї друзі Cтефа і Михайло Худяк, в яких, я перебувала (сердечно дякую за гостинність) приїхали, на заповіджене прощання, переконанні, що, за звичаєм ми, ті, хто не спішив взагалі додому, “ зробимо свій концерт”. Та концерту не було, натомість були цікаві розмови Орисі Cтефин, сестер Марії й Теклі Моравських, Петра Лютака, Одарки Брецько, пані Опар ( довідалася, що вони так, як і моя родина пережили Aкцію Вісла в Польщі) й ще кількох на різні теми. Ми дослівно останні вийшли з Народного Дому.
Відзначення 60 – ти ліття CУМ-у в Aвстралії випало величаво. Як я вже згадувала, запорукою дальшого існування Cум-у це ті малі діти, які були присутніми на апелі й які виступили на концерті.
Cловами з сумівської пісні закінчую цей довгий репортаж :…- “Плече в плече, рам’я в рам’я, хай кріпне душею ВЕЛИКA CУМІВCЬКA CІМ’Я!”
МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН
