Памʼяті Олега Юрченка
Що би могла розповісти нам бруківка на Майдані Незалежності, якби цей камінь вмів говорити? Скільки би слів і спогадів вже новітньої нашої історії він би міг розповісти в серця і уми кожного, хто ступає на цю площу? Скільки славних подій, хвилин радості переживалось на цьому місці? Але водночас, скільки сумних прощань ми відбули ось на цьому місці під звуки пісні «Пливе кача»?
Скільки людей стояли тут, на цьому місці, рівно ж, подібно, не зважаючи на мороз і холод, на страх і небезпеку… Славетна ця площа! В її історії багато вписано речей, імен і, напевно, її історія зафіксує ще одну сторінку, ще одне імʼя, і ще один подвиг життя.
Ми сьогодні прощаємо справді Велику Людину. А кожен, хто став на дорогу його життя може з чемністю і правдою, поклавши руку на серце, сказати: «Прощаємо Велику Людину, справді Героя».
Він вмів любити. Він любив своїх батьків, які вклали в нього любов до свого краю. А він в ній зумів набрати стільки сили! І віримо, що напевно, та сила його любові походила з тої української козацької землі, з нашого київського краю, з нашої Наддніпрянщини! Зрештою, тому, коли візуально на нього подивитися – козак! Він був козаком в дусі. Його сила походила з його переконання, з його любові.
Його любов була дуже дієва і практична.Він міг любити! Він любив дітей і тому так багато з нас, які дивилися на нього, на його сімʼю, як він, як добрий батько, вміє так їх всіх збирати до себе, так притуляти, так любити.
Його любов була дуже дієва. І з цього випливає колосальний героїзм. Зверність увагу, дорогі друзі і подруги, дорогі брати і сестри, отут ховається ключ нашої перемоги і сили!
Ми сьогодні в центрі України прощаємося з образом любові достойного сина українського народу. Ми віримо і знаємо, що в світлі Божого слова, сьогодні той, хто сповнив обовʼязок любові переходить від смерті до життя. Ми сьогодні, дорогі в Христі, не прощаємось з Олегом, ми його відпроваджуємо в місце вічної радості.
– Слово отця Петра Жука
Про друга Олега
Олег Юрченко був невимовно світлим, щирим та сміливим. Він був одним із фундаментів патріотичного середовища Києва. Лицарем честі з Великої літери.
Олег був нашим другом СУМівцем і разом з усією родиною розвивав організацію, виховував молодь та проводив таборування.
Багато хто знав Олега як людину з “Ярвалу”, яка завжди готова була допомогти з приміщенням та ресурсами для проведення будь-якого проукраїнського заходу.
Олег активно займався національно-патріотичним вихованням і впроваджував Всеукраїнську дитячо-юнацьку патріотичну гру “Сокіл” (“Джура”).
Під час Революції Гідності відстоював свої погляди та цінності у складі 4 козацької сотні Самооборони Майдану. Олег був Воїном – з 2014 року захищав Україну від російських окупантів працюючи в Службі безпеки України та воюючи в лавах Збройних сил України. Олег мав військове звання майора та псевдо “Кий”.
Загинув 2 січня 2023 р. біля міста Бахмут в ході виконання бойового завдання у бою за свободу і незалежність України проти російських окупантів.
