Від самого ранку над нашим табором збирались сірі та чорні хмари, десь високо в небі глухо гриміли громовиці, а блискавки спалахували ледь видимим світлом у горах над нами. Враховуючи попередній таборовий день з суцільними дощами та кличкою «Небо хмарами затягло – в юнацтва спорту не було» виховники та впорядники, юнаки та юначки з нетерпінням поглядали на небо: буде дощ, чи, все таки, обійдуть нас хмари? На щастя, дощу не було, і, нарешті, таборовий стадіон та спортовий інвентар було використано за призначенням як СЮ так і МЮ.
А в першій половині дня старші юнаки та юначки закінчували курс комунікації та кооперації з подругою Вірою, а також вчились готувати та розробляти проекти з подругою Анною Степановою. А хлопці та дівчата МЮ мали гутірки з теренознавства, де вчились пакувати наплічники та готуватись до мандрівки, слухали катехизацію з подругою Іванко та братом Вінкентієм та вчились як це бути точним, обов’язковим та працьовитим.
Вечірня програма цього дня за таборовою програмою була спільна для обох під таборів: представлення роїв. Як тільки юнацтво не назвало свої рої-вулики: «Праві дівки» та «Хоробрі серцем» – старші дівчата, «Мальви», «Сумівки в маках» та «Макові серця» – молодші, «Кобзарі» та «Вовча сила» – юнаки, «Стрільці», «Січовики», «Бандерівці» та «Мідні соколи» – молодше юнацтво. Кожен рій гідно представив і ройову пісню, і легенду рою, і ще багато-багато цікавого.
П.С. За доброю сумівською традицією гра в таємного друга набирає обертів, тож, таборова пошта, яка цього року розміщується аж у двох поштових скриньках, роздається понад пів години і листи точно отримують усі!
