Що за користь чоловікові, каже Христос в сьогоднішній Євангелії, коли він весь світ здобуде собі, а занапастить душу свою; або який викуп дасть чоловік за душу свою? Таку велику вартість, по слову Христа, має душа кожної окремої людини: вона вартніша, ніж увесь світ, в цілому світі нема того, чим би можна викупити, замінити душу людини. Коли ж таку велику вартість має душа кожної окремої людини, то яку безмежну вартість має душа цілого народу! Чи є що цінніше в народі, як його душа?
Що це таке душа народу? Душа народу є перш за все його віра, його церква, потім його мова, його освіта, його творчість, взагалі всі ті його духові здібності, якими він себе виявляє, всі ті його духовні скарби, які він собі набуває і вкладає їх в скарбницю духовного життя всього людства. Життя кожної окремої людини таке коротке, як трава, як цвіт воно минається. Тільки деякі більш видатні люди залишають після себе слід в життю людства, а останні, як той дим, що по собі й сліду не залишає, проходять, і то яку велику вартість у Бога має душа кожного з них. Народ же живе сотні, тисячі літ, і коли він хоч трохи, дбає про свою душу, він не може не залишити після себе досить помітного сліду в житті всього світу. От через що таку велику вартість має душа народу.
І чим можна замінити душу народу? Дійсно нічим. І той народ найбільш нещасний, який не знає, не розуміє своєї душі, не дбає про неї. Бо не кількість народу, не багатство його землі, а душа народу дає йому найбільше значення і в Бога і в людей. От є народ індійці; їх кілька сот мільйонів, живуть вони на найбільш багатій землі, але душа цього народу квола, бідна, не діяльна і вони попали в неволю англійців, що по кількости в десять разів від них менші, живуть на бідній суворій землі, але душі їх, їх духовні здібности, скарби величезні.
От через що те, що сказав Христос окремій людині, ще більш треба прикласти до цілого народа: «Не збірайте собі скарбів на землі, де міль і ржа їсть і де злодії підкопують і крадуть, збірайте собі скарби на небі, де ні міль, ні ржа не їсть, де і злодії не підкопують і не крадуть» (Мат. 6, 10). Є народи, які втратили вже і землю і волю, в яких злодії до всього докопалися і все забрали, але душі своєї вони не занапастили, і тільки своїми духовними скарбами живуть на світі, і тільки цими духовними скарбами здобувають собі і силу і повагу між другими народами.
Здається, найбільш яскраво виясняється вартість душі народньої в тяжкому житті нашого рідного українського народу. Господь милосердний обдарував наш народ великими духовними здібностями, він завжди дбав про свою душу; на ґрунті православної віри наш народ утворив свою рідну церкву, шанував свою рідну мову, дбав про свою рідну освіту і за часи свого вільного життя назбірав собі стільки духовних скарбів, що щедро ними ділився і з своїми сусідами. Рідна душа, рідне духовне життя завжди було для нашого народу найбільш цінним скарбом і давало народові найбільшу силу до життя. От через що вороги нашого народу польське панство, російське дворянство — намагалось перш за все знищити душу нашого народу, його рідну церкву, його мову, його освіту.
Але за свою душу народ наш вперто боровся, він добре розумів слово Христа, що душі народньої нічим не можна замінити. Прийшлось і нашому народові в боротьбі за свою душу позбутися багатьох скарбів: зломано волю нашої церкви, хотіли замінити нам нашу душу душею чужою московською, скасовано нашу мову, нашу освіту, намагались замінити її російською. Як тяжко здійснились слова Христа відносно земних скарбів і на нашій Україні! Як багато цих скарбів і міль і ржа поїла і злодії підкопались та пограбили. Ще більш сумно, що серед нашого ж народу, найбільш його верхи — панство та духівництво теж захитались, намагались занапастити душу рідного народу, продати її Польщі, чи Росії, зробити душу нашого народу або шляхетською або малоросійською. Але і при всіх цих тяжких обставинах народ наш зберіг свою душу, не занапастив її, і зараз іде велика праця відродження душі народньої.
Любі брати і сестри! Коли ви бачите, що відроджується наша Українська Церква, лунає в храмах і школах наша рідна мова, починається наша рідна освіта, то знайте, що це відроджується душа нашого народу, та душа народня, якої нічим не можна замінити. І перш за все, душа народу — це є наша свята Українська Церква. Знайте ж, браття, що хто відречеться від своєї рідної церкви, той губить душу свого народу, щоб зберегти свою власну вигоду, як каже Христос: «Хто хоче зберегти душу свою, той погубить її». Багато тепер і серед нашого народу є таких, що для свого власного добробуту зрікаються Христа, соромляться своєї рідної церкви. От про цих Христос сказав: «Хто посоромиться Мене і моїх слів перед родом цим розпутним і грішним, того Син Чоловічий посоромиться, як прийде у славі Отця свого перед янголами своїми святими». Але не тільки перед янголами, але й перед іншими народами посоромиться Христос того народу, який не дбає про свою душу, міняє її на земний добробут, земну утіху.
Але коли є між нашим народом такі, що соромляться Христа і рідної Церкви, то віримо, що далеко більше є між нашим народом і завжди буде тих, про кого каже Христос: «Істинно, кажу вам, є деякі між присутніми тут, що не дізнають смерти, поки побачуть царство Боже, що прийшло у силі». Слава милосердному Господу, є між нами багато таких, що побачили це величне царство Боже, що прийшло у силі вже й до нашого народу. Це є вірні нашої святої Церкви, це є ви, любі брати і сестри, що прихиляєтесь до Христа, до рідної Матері Церкви. — Це нами Христос утішається, перед янголами і Отцем своїм, це нас Христос виявляє перед усіма народами. А ми тимбільше щиро будемо єднатись навкруги хреста Христового, гуртуватись в рідне Христове братерство, щоб сподобив він нас поклонитися і Його преславному Воскресінню. Амінь!
