Відійшла по Божу нагороду подруга Віра Гайдамаха (Лавриненко)

0
210

Відійшла по Божу нагороду довголітня провідна членкиня Спілки Української Молоді подруга Віра Гайдамаха (Лавриненко).

У ці скорботні хвилини розділяємо біль і смуток непоправної втрати з її чоловіком – другом Андрієм Гайдамахою, іншим рідними та близькими подруги Віри, з усіма тими, для кого Вона була вчителем, наставником, другом, порадником, зразком для наслідування.

Саме так про неї згадують сотні сумівців у різних куточках світу. Бо Її авторитет – не знав кордонів. Бо Її досвід – був багатим і щедрим. Бо Її поради – були щирими і доречними. Бо Її дружба – була надійною. Бо Її погляди на життя були вивіреними і твердими, як і Її безмежна любов до України та української справи.

Неоціненним є внесок подруги Віри Гайдамахи (Лавриненко) у розвиток Спілки Української Молоді.

Народжена у 1947 році, Вона була вихованкою сумівського осередку м.Звартберх (Бельгія), а згодом продовжила працю в осередках м.Мюнхен (Німеччина) і м.Київ (Україна).

Впродовж свого життя виконувала чимало провідних функцій в Спілці: Голова Крайової Управи СУМ в Німеччині у 1979-1981 та 1983-1987; Член Центральної Управи СУМ у 1988-1992.; Голова Комісії Допомоги України ЦУ СУМ – 1992-1996; Голова Світової Управи СУМ у 1996-2001 роках; І-ий заступник Голови СУ СУМ у 2001-2006; Видавничий референт СУ СУМ у 2006-2011.

Також Вона була знана як програмова IV (Римського) Світового Злету СУМ (1988), одна із постійних організаторів зимових таборів на Франкополі (Бельгія).

Завдяки діяльності та активній позиції Віри Лавриненко (Гайдамахи) організація отримала новий імпульс для розвитку, як у країнах діаспори, так і в Україні.

Своїм величезним досвідом організаційної праці та знаннями подруга Віра щедро ділиласяіз юними сумівцями.

Організовані нею вишколи та семінари, курси кооперації та комунікації дали стимул для створення та розвою нових сумівських осередків в Україні, а також для реалізації низки супутніх виховних ініціатив для дітей та молоді.

Важко переоцінити їх значення та актуальність, адже проводилися вони в часі становлення молодої Української держави, яка шукала свій шлях і свою методу роботи з доростом, маючи доволі обмежений виховно-педагогічний інструментарій, який залишився у спадок від піонерії та комсомолу. Саме тоді була особливо відчутна гостра потреба у методичній підтримці нового молодіжного руху, який зароджувався на базі Спілки Незалежної Української Молоді – Спілки Української Молоді.

Відтак, Віру Лавриненко (Гайдамаху) можна, без перебільшення, вважати Хресною матір’ю відновленої СУМ в Україні, промотором її дальшої діяльності.

За свою працю подруга Віра була відзначена IV (найвищим) ступенем Суспільника (1988) та Виховника СУМ (1992), медаллю св.Володимира Великого від Світового Конгресу Українців. Звання  «Почесний член Спілки Української Молоді в Україні».

Важливим також є Її внесок у продовження традиції видання журналу «Крилаті» та розвитку його вже як і всеукраїнського видання, що є найбільшим видавничим проектом Спілки Української Молоді у світі.

Впродовж багатьох років життя в Україні подруга Віра Лавриненко (Гайдамаха) активно працювала у місцевих організаційних клітин СУМ, долучалася до виховної праці на Благодійних таборах СУМ для дітей українських бійців.

У одному зі своїх інтерв’ю, подруга Віра зізналася, що її життєвим кредо є слова: «Без надії таки сподіватись, жити хочу»…

Вона жила зі щирою вірою й надією у добре майбутнє України та дальший розвиток нашої Спілки.

Вона любила життя, розуміла його цінність й важливість покликання.

«Всі ми хотіли працювати для сильної незалежної Української держави», – казала подруга Віра. І працювала для цього – жертовно, тихо й наполегливо.

Сьогодні, коли догоріла свіча земного життя нашої Подруги, ми бачимо як в серцях Її друзів та вихованців по цілому світі запалюються вогники молитви і пам’яті, щоб провести в останню Дорогу ту, котра була для них справжнім Виховником.

Їх багато. І молитва їхня щира.

Нехай освітлює вона шлях покійної до Царства Небесного.

Вічна Їй пам’ять…