Пізнання “Спадку Нескорених”
Другий рік поспіль на оселі СУМ в Елленвілі, Н.Й., паралельно з вишкільним відбувся старшо-юнацький табір, однією з цілей якого є підготовка юнацтва до вишколу. Це завдання включає не лише набуття відповідних практичних вмілостей, але й оволодіння навичками спілкування і роботи в команді, розуміння таких звичних речей, як безпека, допомога собі й іншим, провідництво.
У час інформаційних технологій досить знайомою стає сцена, коли юнацтво проводить багато часу з комп’ютером чи телефоном. Навіть гутірки з важливих тем важко уявити без останньої моделі iPhone чи Samsung в руках юнацтва, які є нагадуванням, що у виховника є обмежений час, щоб повернути дитину з віртуального світу в реальний час спілкування для обговорення цінностей чи питань історії, як, наприклад, героїчний опір УПА під час Другої світової війни. Саме ця тема стала провідною для цьогорічного СЮ табору “Спадок Нескорених” імені Героїв УПА. Що ж можна вдіяти в таких обставинах?
Команда СЮ табору спробувала поєднати теорію з практикою, щоб допомогти юнацту усвідомити дійсність, та відкрити реальний світ, який відрізняється від комп’ютерного монітора. Завдяки практичним заняттям юнацтво отримало на таборі можливість вправляти навички першої медичної допомоги при зупинці дихання (CPR) та кровотечі, накладання шин при переломах та вивихах; як допомогати при укусах комах, рятувати на воді (під керівництвом інструктора Степана Прятки); як створювати станції підйому та спуску за допомогою шнурів (під керівництвом інструкторів Євгена та Маркіяна Кузівих). Одноденне шатрування, облаштування табору, розпалювання ватри та приготування їжі на вогні викликали захоплення в юнацтва й збудили природні інстинкти виживання. Однак, справжнім викликом була мандрівка в терен.
Ще до початку табору було широко розрекламовано високу активність кліщів. Вони справді потрапляли в поле зору команди не раз. Очікуваною могла бути реакція – не здійснювати мандрівку. А це означає повністю виключити досвід як діяти в подібних умовах та підживлювати страхи юнацтва перед навколишнім середовищем. Підготовка до мандрівки почалася з викладів про орієнтування на місцевости за допомогою компаса та сонця. Щоб подолати страх перед комахами, юнацтво було проінструктовано як вдягатись та обробляти одяг за допомогою засобів захисту від комах, щоб мінімізувати ризики. Сама ж мандрівка була не лише захоплюючою та пізнавальною, але й перевіркою на командний дух. Руїни каналу, який колись з’єднував річки Hudson i Delaware, переправи через річку з використанням повалених дерев, гуркіт водоспаду та таємнича копальня, краса гірських краєвидів та дика природа залишили в пам’яті незабутнє враження і відкривали дивовижний світ, який оточує нас, але часом, ми навіть не знаємо про це.
Досвід мандрівки дав краще розуміння юнацтву про те, як вели підпільну боротьбу воїни УПА, котрі не лише героїчно боролися проти сильнішого ворога, використовуючи особливості українського терену, але мусіли виживати у природньому середовищі. Знання терену важливе, щоб виживати, але і також, щоб не боятися природи і цінувати її красу. Природа може бути несприятливою, але потрібно знати як діяти в екстремальних умовах.
Це той досвід, який перенесли з собою українські імігранти, назвавши банки “Самопоміч”. Втрачаючи зв’язок з реальністю в тенетах інтернету, ми ризикуємо втратити цю здатність допомагати собі та іншим. Напевне, це і є одним з найголовніших уроків підготовки старшого юнацтва до вишколу.
Оскільки СЮ табір був частиною вишкільного табору, велика подяка усій Команді за організацію на чолі з комендантом обох таборів подругою Христею Кобилецькою, бунчужному Христофорові Ризо, обозним Маркові Когену та Галині Сабадах, писару Терезі Дуді, головному виховнику вишкільного табору Марії Поліщук, викладацькому складу СЮ Степанові Пряткові, Євгену Кузіву та Маркіяну Кузіву, подрузі Лесі Голик за руханку та імпрези, головам стягів, гостям та усьому викладацькому складу вишкільного табору. Особлива подяка медсестрі подрузі Лорені Возняк за вчасну медичну опіку та адміністраторові оселі Андрієві Стасіву за допомогу в проведенні численних заходів.
Віктор Курилик – Головний виховник СЮ табору на оселі СУМ в Елленвілі, Н.Й.
