Сумівці створили пошукову групу по збору інформації про сквирянина, генерал-хорунжого УПА Леоніда Ступницького.
І ось ми в Романівці. Це поряд із Сквирою, якихось 60 кілометрів, якщо по шосе, і кілька годин велосипедом, якщо полями і путівцями. Тут Мала Батьківщина поета Максима Рильського і не тільки.
Маєток, школа, музей – це статусні зміни в часі будинку, в якому жив Максим. Облуплені ворота із ретельно пофарбованою табличкою «Музей…» засвідчують, що ми потрапили за адресою, довга-довга алея із ліхтарями, які від часу і негод поковтали скляні віконця…
«Герой наш Рильський – не герой, – говорить екскурсовод,– але людина, зрештою, як і вся окупована Україна, пройшов через жертви, тортури, знущання…». Він сам говорив, що його неспокійне сумління могла притишити лише несамовита праця. Та, здається, цією методою вижило все українство радянської епохи.
В Романівці сумівці шукали сліди Леоніда Ступницького, легендарного генерала-хорунжого УПА, сквирянина. Дослідник біографії Ступницького Михайло Ковальчук пише, що його сім’я жила поряд із Рильськими. Венедикт Ступницький, батько Леоніда, був членом гуртка „народників”, що збирався у поміщика Тадея Рильського, батька майбутньому поета Максима Тодейовича. Водили дружбу і Максим з Леонідом.
В Романівці про Ступницьких не чули. На старому кладовищі збереглись лише могили Тадея та Меланії Рильських. Батьків Максима.
«А траплялось вам читати новелу «Так буде» Максима Рильського. Вона була надрукована в листопаді 1942 року?»– запитує Наталя Вигівська, виховник рою сумівців, учасник нашої пошукової експедиції. На що екскурсовод поводить плечима, вперше чує. Сумно. А то я обов’язково запитав би дослідника творчості нашого знаменитого земляка, «чи випадково, ім’я героя новели, молодого лейтенанта, котрий до самозречення любить Україну – Леонід Ступницький? Що за містика, звідки він взявся в 1942 році? Чи не з давніх стертих часів петлюрівщини, часів Героїв Крут? А навіяні асоціації письменника пов’язані із Іваном Франком, чи не творчий спалах спогадів давніх бесід із Леонідом і його розповідей про зустріч із Каменярем.
Леонід був в житті Рильського. І навіть по смерті, після останнього бою упівців із НКВДистами в с.Дермань, що відбувся в 1944 році, Леонід Ступницький продовжив життя в новелі Максима Рильського молодим і щасливим, з мрією про Вільну Україну.
