Наша історія: СУМ олімпійський

Спілка Української Молоді доклала багато зусиль для поширення ідеї української олімпійської самостійності на міжнародній політичний та спортивній арені.

Починаючи з 1972 року СУМівцями проводились численні заходи, які мали безпосереднє відношення до олімпійського руху й місця України в ньому.

Насамперед це Світові олімпійські злети СУМу 1972, 1976 та 1984 років, олімпійські табори 1980 року, а також безліч пропагандивних акцій та маніфестацій у часі Олімпійських ігор 1972, 1976, 1980, 1984 років.

Напрочуд дієві акції СУМу були проведені у 1972 році. З нагоди проведення Ігор ХХ Олімпіади у Мюнхені (Німеччина) Український Визвольний Фронт розвинув масштабну діяльність до якої долучилась молодь СУМ. Сумівці прибули з Франції, Бельгії, Англії, США та Канади. Це зібрання молоді започаткувало світові олімпійські злети СУМу. Окрім злету відбувся фестиваль української пісні, музики і танцю сумівських ансамблів – жіночого хору «Діброва», чоловічого хору «Прометей», оркестру «Батурин» з Торонто (Канада) та балету «Крилаті» з Брадфорду (Англія).

Концерт відбувся у великій залі готелю «Шератон» тому, що всі концертові зали були законтрактовані МОК, який під тиском СРСР не допустив українських мистецьких одиниць до культурної програми Олімпіади. Як зазначається, що у день виступу сумівських ансамблів всі концертові зали були вільні і, крім політичних мотивів, нічого не перешкоджало для влаштування там фестивалю.

Значну організаційну, технічну та політичну підтримку отримали вони від Проводу або ж інших клітин Організації Українських Націоналістів, а також від Антибольшевицького Блоку Народів.

ЦУ СУМ випустила в трьох мовах друком відповідні звернення до молоді вільного світу і окремо для молоді України.

Наводимо звернення першого світового олімпійського злету дружинників Спілки української молоді: «Дорогі товариші і приятелі! Ми, молоді українці, члени Спілки Української Молоді, зібрані з багатьох країн Західної Європи й Америки та Канади, на своєму світовому злету в Гомадінгені, звертаємося до Вас з апелем:

1. Хочемо відмітити та звернути Вашу увагу на факт, що молодь України і її 50-мільйонового народу не є репрезентована на Олімпійських ігрищах як самостійна національна група, а входить в склад команди СРСР, тобто російського Комітету. Це є грубе, порушення прав українського народу з боку совєтського режиму і тому ми якнайрішуче протестуємо.

2. Просимо репрезентації молоді окремих народів, учасників Олімпіяди, протестувати разом з нами проти присвоювання олімпійських виграшів одної нації за рахунок другої, навіть під формою штучних утворень типу СРСР.

3. Рівночасно закликаємо Вас станути в обороні арештованих і переслідуваних в Україні діячів культури як Іван Дзюба, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Святослав Караванський, Михайло Осадчий, Василь Стус, Ігор Калинець Юрій Шухевич, Ніна Строката-Караванська, Степанія Шабура і сотні інших. Їхнє переслідування з боку совєтського режиму це наглядне жахливе топтання елементарних людських прав. Тому піднесім усі голос рішучого протесту і домагаймося ліквідації цього варварського способу розв’язки національного і культурного питання в СРСР.

Якщо ці наші протести не доведуть до змін, тоді треба збойкотувати участь совєтських мистецьких і спортових груп на міжнародніх форумах. Ми є за мир і міжнародню співпрацю, але не коштом промовчування топтання людських прав в країнах імперіального типу і тоталітарного режиму.

Хай живе свобода людини і народів, як гарантія міжнародної справедливості і миру!».

При Організації Визвольного Фронту було утворено Олімпійський комітет, очільником якого став голова Крайової Управи СУМу в Англії Ярослав Деременда.

Сумівці розповсюджували літературу й летючки, обмінювалися олімпійськими відзнаками (на це СУМ виготовив 5 000 металевих синьо-жовтих відзначок з олімпійськими кільцями та написом «Україна»), щовечора співали українські пісні та публічно виступали перед численною аудиторією на олімпійській площі. Вечорами й зранку наліплювали у найлюдніших місцях наліпки й летючки про українську визвольну боротьбу.

Напередодні Олімпійських ігор сумівська молодь виступила з піснями й танцями перед мюнхенською ратушею, привернувши увагу тисячі глядачів.

Близько 200 сумівців прибули до осідку Міжнародного олімпійського комітету і через делегацію вручили його президентові ЕйверіБренджеджукомунікат з вимогою виключити СРСР з Олімпійського руху, а на його місці щоб виступали окремішно нації із своїми національними спортивними командами.

Сумівська молодь разом із членами Визвольного фронту активно діяла упродовж Ігор Олімпіад, а окрему увагу приділила безпосереднім контактам й розмовам зі спортсменами та туристами з України.

Члени Мандрівного Табору з США та Канади вирушили у рейд по Європі з метою поширити ідею олімпійської й державницької самостійності України, познайомитись зі здобутками культури західноєвропейських країн, поглибити співпрацю між українською громадою, вшанувати Блаженнішого Верховного Архиєпископа Кир Йосифа Сліпого у його 80-річчя. До них долучилися учасники Першого світового злету дружинників СУМу. Мандрівний табір налічував 125 учасників, які відвідали вісім країн: Англію, Бельгію, Голандію, Францію, Швейцарію, Німеччину, Австрію та Італію.

Наступний світовий олімпійський злет СУМу відбувся у 1976 році у часі проведення у Монреалі (Канада) Ігор XXI Олімпіади. Організовано злет на оселі «Верховина».

У ньому брали участь понад 600 сумівців з різних країн світу. Помітну організаційну допомогу злету надавала жіноча ланка імені Людмили Старицько-Черняхівської в особі пані Кузишин, Грицайків, Чверенко, Куки, Фармус, Кушнір, Гавури, Прихідної та інших. А у Домі Української Молоді під проводом пані Шафранської та Гриняк провадилася гостинниця, де відівідувачі Олімпійських ігор мали змогу познайомитись та поласувати українськими смаколиками.

24 липня зорганізована українська молодь СУМу, ОДУМу та Пласту спільно святкувала День Української Молоді на площі Сен Леонард. Свято розпочалося соборним молебнем за участі Владик Ізидора Борецького та Миколи Дебрина.

Після Богослужіння відбулася маніфестація з деклараціями з приводу ХХІ Олімпіади. Опісля, при звуках маршу сумівського оркестру «Батурин» з Торонто під керівництвом Василя Кардаша, відбулася хода молодечих організацій.

Офіційно програму Дня Української Молоді відкрив голова організаційного комітету Ярослав Заяць, він же голова Крайової Управи СУМ в Канаді й передав ведення програми Михайлові Шепетикові. Він представив численних репрезентантів, серед них голову ЦК СУМ О. Коваля, голову Крайової Пластової Старшини в Канаді Б. Пензея, голву ЦК ОДУМ В. Педенка, голову Східної Екзекутиви СУМК Т. Ткаченка, посадника міста Сент Леонард Дізаса та інших.

Після обіду частина молоді роз’їхалася по локаціям змагань, а о 15 годині відбувся мистецький концерт-фестиваль, на якому виступали різні українські танцювальні гурти, оркестри та хори. Назвемо декілька: танцювальний ансамбль «Веснянка» і оркестр «Соловей» при відділі ОДУМ в Торонто під керівництвом Миколи Балдецького, сумівський оркестр «Батурин» з Торонто, дівочий хор «Мрія» при осередку СУМА в Клівленді (Парма) під керівництвом Єлизавети Ясевич і акомпаніменту Люби Дмитрик, мішаний хор «Боян» і оркестр «Трембіта» при осередку СУМ в Монреалі під управою Ростислава Куліша, ансамбль бандуристів при відділі ОДУМ в Сейнт-Катеренс, Онтаріо, інструктором якої є Остап Казлівський, жіночий секстет «Веселка» з Калгарі, Альберта, під керівництвом М. Федьківа. Керівником мистецької програми була Оля Одинська-Грод. Вона й всі організатори та учасники отримали найтепліші відгуки від представника публічних зв’язків в міському уряді пана Роналда Левієйя.

Увечорі відповідно до мистецької програми відбувся фестиваль Українського Олімпійського Комітету і сумівська забава молоді.Керував вечірніми заходами Роман Пит, які включали виступи танцювального ансамблю Україна» з Монреалю під керівництвом І. Кися та забаву з танцями, до якої грали чотири відомі оркестри – «Рушничок», «Сини степів», «Зоря», «Ясени».

Власне цього вечора сталася подія, про яку повідомляла міжнародна преса – було спалено прапор СРСР. Події розгорталися так. У вечірніх годинах, коли члени СУМ, які раніше брали участь у Дні молоді, зійшлися в олімпійському парку, щоб там грати й співати українські народні пісні. Коло головного стадіону зібралося близько 200 чоловік молоді й оркестр «Батурин» з Торонто. Вони й організували концерт. Понад 3000 глядачів і туристів, які верталися з олімпійських змагань зацікавились українським співом і музикою. Згуртована сумівська молодь роздавала всім летючки й літературу, обмінювалась українськими відзнаками й розвівала українськими прапорами чим привернула увагу тисяч глядачів та засоби масової інформації.

Раптом з’явився юнак з червоним прапором СРСР. Виявилось, що він виліз на 25-метровий машт, де висів це прапор перед стадіоном і відрізав його ножицями. І цього ніхто не помітив.

Все більше сумівців підходило до хлопця з прапором й вигукували: “Геть москалів!” та інші антирадянські кличі. Тоді хтось запропонував спалити цей прапор й він повністю згорів до того, як на місце спалення прибули поліцейські.

Наступного дня СУМ відбув закінчення свого олімпійського злету на сумівській оселі «Верховина».

27 липня трапився унікальний випадок. У другій половині півфіналу футбольного матчу між СРСР (збірна переважно складалася з українців) та НДР на поле вибіг 20-літній Данило Мигаль, член СУМу із Тандер Бей, Онтаріо. Він мав у руках синьо-жовтий прапор України, вигукував: «Свобода Україні!» та затанцював гопака.

Звісно, що хлопця затримали але через годину звільнили без кари. Про свою пригоду Данило розповів, що один поліцай, вбраний у цивільне, переконував, що його протест українцям нічого не допоможе та загрожував вивезенням до Радянського Союзу. На меті юнак мав своїм вчинком показати гірку долю українського народу, а також хотів підтримати українських футболістів.

Діяльність СУМу на олімпійській ниві дедалі ставала все виразнішою та величною. Наступний олімпійський рік, тобто 1980, став чи не взірцем активної діяльності сумівських активістів у різних куточках світу: Канада, США, Аргентина.

Вже у часі проведення ХІІІ Зимових олімпійських ігор у Лейк-Плесід (США) СУМ був серед учасників пропагандивних маніфестацій, демонстрацій протесту Українського Визвольного Фронту. Сумівські представники були серед учасників та гостей Вільної Олімпіади, яка відбулась в Етобіко (Канада). Надзвичайно ретельно готувалися сумівці до глобальної протестної маніфестації щодо проведення Олімпійських ігор у Москві. Так Центральна Управа Спілки Української Молоді доручила всім Крайовим Управам СУМ (Північна Америка, Європа, Австралія, Південна Америка) у цьому ж часі влаштувати Олімпіади української вільної молоді під гаслом «Борись за Україну – ми волі сини!». Заклик ЦУСУМу мав неабиякий розголос у світі. Зокрема  цього року СУМ в Аргентині спільно з іншими українськими організаціями відбули в Буенос-Айресі Олімпіаду української вільної молоді.

Величавий черговий світовий злет СУМу відбувся у 1984 році у часі проведення Ігор ХХІІІ Олімпіади у Лос-Анджелесі (США). Подаємо згадку про цю подію з офіційного сайту СУМ.

Центральною Управою Спілки Української Молоді було прийнято рішення про проведення ІІІ Світового Злету СУМ в місті ЛосАнжелес, під час проведення Олімпійських ігор. Для реалізації цього проекту покликано окрему Комісію з головою Крайової Управи СУМ в Америці — д-ром Аскольдом Лозинським.

Нижче подаємо інформацію про ІІІ Світовий Злет підготовлену др.М.Фіголемдля редакції журналу “Авангард”

ІІІ-ій Світовий Зліт СУМ відбувся від 3 до 12 серпня 1984 року у місті ЛьосАнджелес, Каліфорнія, ЗСА.

На ІІІ-ій Світовий Зліт СУМ прибули сумівці з Арґентіни, Австралії, Німеччини, Бельгії, Англії, Канади і Америки — разом понад 300 учасників.

Зліт офіційно було відкрито у суботу, 4.8., перед обідом. Відкриття Злету довершив голова Центральної Управи СУМ мґр. Євген Гановський та призначив команду Злету у складі: Я. Петрик — комендант, А, Дзюбанівський — бунчужний, НусяВох — писар, Марія П’ятка — фінансовий референт, Б. Бучинський — госп. реф., О. Долинюк — реф. транспорту, Стефанія Грицьков’ян — кер. семінарів, К. Василик — мистецький кер., Б. Потапенко — кер. зовнішньої роботи, П. Шміґель — зовн. зв’язки, Іван Лещук — кер. спорту, М. Фіґоль і Ліда Василин — преса і інформація, д-р Е. Бутрій — таборовий лікар, Рома Дашавець, Зірка Дашавець і Оля Дзюбанівська — медична обслуга, Леся Швалюк — обслуга канцелярії, Ю. Наконечний — керівник таборової охорони, Марійка Дяків і М. Швець — обозні.

В часі урочистого відкриття Злету, до табору прибув звідун з запаленим смолоскипом, приніс вогонь з Вільної Олімпіяди поневолених народів, яка відбулася в Етобіко, Канада. Вогонь прийняв комендант табору — Я. Петрик, а голова Крайового Комітету д-р А.Лозинський пояснив у двох мовах символіку вогню та підчеркнув, що це вогонь Волі, символ, який сумівці збережуть у серцях аж до того часу, коли Україна стане вільною державою і тоді вибранець вільної України занесе його на світову Олімпіяду.

Учасників Злету привітав від Проводу Організацій Українських Націоналістів (ОУН) д-р А. Бедрій, а також на відкритті був присутній кореспондент популярної газети «ЛьосАнджелесДейліНюз».

У неділю, 5 серпня до табору прибув о. Петро Леськів, відправив Службу Божу і виголосив гарне слово до зібраної молоді і гостей, які численно прибули до табору.

Учасники Злету-табору щоденно виїжджали на олімпійські ігри, одного із голівудсьних фільмових студій — «Юніверсалстудіо», до «Діснейленд«, до моря, на солену купіль, на політичні акції.

До табору прибув маестро В. Божик і започаткував проби таборового хору, а коли він не міг прибути, проби переводила Ксеня Дацків. Пані Дора Ґендза започаткувала проби народних танків і вела їх часто поза північ.

Під час табору відбулися семінари: «Роля СУМ на чужині», — доповідав мґрГановський, «Україна у міжнародних відносинах», — доповідав 3. Коваль, «Участь українців у Світових Олімпіадах і наші завдання» — доповідав М. Фіголь, «Наші завдання і допомога Україні» —доп. Б. Потапенко і 3. Коваль.

Відбулися три вечори країн: Австралія, Америка і Канада. В усіх випадках представники з поодиноких країн розповідали про життя українців в поодиноких країнах та про працю СУМ.

Найбільше було вложено праці референтурою зовнішньої роботи. Ще перед початком ІІІ-го Світового Злету СУМ реф. Б. Потапенко відкрив пресове інформаційне Бюро в Домі Українського Культурного Осередку, звідки розсилалось інформацію про запланований Зліт, його ціль і завдання. Слід підкреслити, що у ЛьосАнджелес поруч себе працювали два інформаційні Бюра: Українська Центральна Інформаційна Служба УЦІС і Сумівська Пресова Служба, і вони себе взаємно доповняли.

Сумівська Пресова Служба випустила три пресові повідомлення, які розіслано до 360 пресових аґенцій і поодиноких газет інформуючи їх про ІІІ-ій Світовий Зліт СУМ. У першому було скоментовано статтю В. Стиркула, поміщену в київській газеті «Спортивна Газета». Це пресове повідомлення було подане під заголовком «Спорт Рашен стійл», до якого додано точний переклад статті В. Стиркула на англійську мову, при тому залучено відповідну інформацію про СУМ. Другий «прес-реліз» появився з датою ЗО. 7. 84 р. під заголовком «ІІІ-ій Світовий Зліт Спілки Української Молоді», в якому інформувалось представників преси про місце і час відкриття Злету та запрошувалось представників преси на відкриття. В кожному повідомленні була подана обширна інформація про Україну, що Україна має понад 50 мільйонів населення, але не має права бути членом Міжнароднього Олімпійського Комітету (МОК). Третій «прес-реліз» був розісланий 8.8.84 р., який запрошував представників преси на концерт української пісні і танку, до якого табір підготовлявся на день 11. 8. 84 р, що мав відбутися в будинку УКО. Звичайно, що до всіх повідомлень додавано супровідну інформацію: коротку історію СУМ, інформацію про Юрка Шухевича і т. п.

Крім того, кожного дня виїздила група охочих на політичні акції. Вони тягли за собою клітку, що символізувала закуту Україну, роздавали відповідну літературу, приготовлену СУМ, ТУСМ, АБН, ОУВФ і ОУН. Загально публіка ставилася прихильно, а закордонні кореспонденти фотографували такі акції і забирали відповідну літературу.

Як згадано, на початку до табору прибув маестро В. Божик. Він погодився прибути і щось зробити з тою масою молоді. Правду кажучи, маестро В. Божик дивився скептично на проект, він має своє місце серед музичного світу, а тут просять в нього неможливого. Сумівці були з різних країв, навіть з різними акцентами, — лиш пісня була та сама. Незважаючи на величезний стаж дириґента, тут треба було трохи щастя. Але так не думали сумівці. Ось сумівець з Німеччини заявляє членові команди: “Я до міста не поїду, бо ніколи більше в житті не буду мати щастя співати з В. Божиком”. Для молодих людей не було важне, скільки буде проб, для них було важне співати під його проводом і думаємо, що вони його не підвели.

У суботу, перед полуднем, з табору вирушила колона з п’яти машин, яка доставила танцюристів біля головного стадіону, де вони дали концерт українського танку. Це була перша «генеральна» проба для наших танцюристів і репрезентативний виступ перед глядачами з цілого світу. Танцюристи зібрані з цілого світу. У кількох пробах п-іҐендза старалася нахилити їх до свого ритму, до своєї школи. І думаємо, що це їй удалося. Концерт був вдалий, за що інтернаціональна публіка нагороджувала виконавців рясними оплесками.

У вечірніх годинах, 11.8.84 р., відбувся концерт української пісні і танку в Домі УКО. На концерт прибули парохи українських церков в ЛосАнджелес та численна лос-анджелеська громада. Велика заля була заповнена. В концерті взяли участь: таборовий хор під дириґентуроюмаестра В. Божика, Танцювальний ансамбль під керівництвом хореографа п-і Д. Ґендзи, рецитація твору В. Стефаника «Сини» — рецитував А. Лозинський, дівочий хор сумівок з Вінніпеґу, Канада, і сумівці з Австралії виконали народний танок і жартівливу сценку «Катерина». Програму проводив К. Василик з Нью-Йорку. Концерт відбувся на високому мистецькому рівні. Імпозантне враження зробив таборовий хор, біля дві сотні співаків, а бездоганне виконання пісень поставило публіку на ноги і вона змусила дириґента повернутися на сцену з додатком. За віддану працю з таборовикамисумівці нагородили мистецьких керівників: п-і Д. Ґендзу і маестра В. Божика китицями квітів. Після концерту відбулася сумівська забава, на яку була запрошена вся українська молодь ЛосАнджелесу. Навіть оркестра була таборова, яку на швидко зложили Р. Василин з ЛосАнджелесу і 3. Коваль з Бельгії.

ІІІ-ій Світовий Зліт закінчено у неділю, 12 серпня спільним апелем. Закрив Зліт голова Центральної Управи СУМ мґр Є. Гановський словами: “Вартість і значення Третього Світового Злету СУМ буде тим більша, коли учасники Злету, пов’язані сотнями вузлів дружби і побратимства, плекатимуть цю дружбу в майбутньому і в чинах та творчій праці на славу Бога і нашої Батьківщини України, що є найвищим ідеалом члена Спілки Української Молоді”.

Окрім світових злетів символічно пов’язаних з літніми Олімпійськими іграми СУМ проводив ще й олімпійські табори у часі організації зимових Олімпійських ігор. Зокрема у 1988 році відбувся олімпійський табір (приміщення табору були в невеличкому містечку Кокрен) в Калгарі (Канада), де цього року проходили ХV Зимові Олімпійські ігри. 13 лютого відкрито Сумівський Зимовий Олімпійський табір ім. Князя Володимира і Княгині Ольги. На таборі було присутньо 75 учасників  з трьох континентів – Північна Америка (Канада, США), Європа (Англія), Австралія.

Табір був зорганізований осередком СУМ у Калгарі, до складу команди якого увійшли: комендант – Леся Швалюк, бунчужний – Маркіян Швець, обозна – Христина Липська, обозний – Юрко Микитин, писар – Марта Копінська, референт внутрішніх зв’язків – Катруся Садівник-Ногас, референт зовнішніх зв’язків –ЛарисяФіголь, господар – Борис Сидорук, референт спорту – Тарас Ногас, транспорт – Богдан Козак, Іван Святило, медсестра – Леся Коломийчук, вільний член – Ірина Мицак.

Програма табору була надзвичайно різноманітна та цікава. У перші дні пан Йосип Тереля викладав учасникам про життя підпільної Української Католицької Церкви на рідних землях. 14 лютого учасники табору разом з паном Терелею відбули спільний обід з українською громадою Калгарі, опісля була зустріч з пресою, увечері до них додались представники Афганістану, Солідарності та Балтійських країн для спільного молебню. Згодом від Української Католицької Церкви хода рушила до Української Православної Церкви.

До програми табору долучено багато різних заходів (змагання: лещетарство, гокей, лижні перегони, танок на лижах, бобслей тощо; політичні акції: співи біля олімпійської площі, роздача летючок, вивішення українського прапора та інше; демонстрації у часі олімпійських змагань: лещетарські змагання й нагородження переможців, хокейний матч між ФРН та СРСР тощо) під час яких таборовики роздавали листівки, вивішували прапори України, вели дискусії з туристами з Радянського Союзу.

На кінець табору відбувся бенкет і забава разом із українською громадою Калгарі. Цей табір на думку всіх учасників був унікальний.

Дійсно це так! Кожна акція СУМу є унікальною та величною у боротьбі за волю України!

Автор: Лях-Породько Олексій Олексійович – кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент кафедри історії та теорії олімпійського спорту Національного університету фізичного виховання та спорту України. Дослідник історії українського тіловиховання, спорту та олімпійського руху. Автор понад 150 наукових тез, статей, навчальних посібників. Член комісії НОК України “Закордонне українство”. Засновник проекту “Історії спорту України”, які можна слухати, скачувати, читати.