На початку 20-х років XX-го століття, коли збройна боротьба з силами більшовизму завершилася поразкою, українська інтелігенція, зокрема молодь, усвідомлюючи необхідність подальшої боротьби з Москвою, почала готуватися до нових спроб відновлення незалежності України.
Так утворилася Спілка Визволення України (СВУ). Членами СВУ були люди різного віку, які походили з усіх земель України та мали великий досвід політичної діяльності та державного будівництва і досить критично відносилися до оточуючої дійсності.
СВУ була середовищем інтелігенції, яка вболівала за долю України й шукала шляхів щодо вирішення того складного становища, у якому опинилася українська нація.
Зі свідчень організатора і провідника Спілки Визволення України, академіка Сергія Єфремова: СВУ ставить своїм завданням визволення українського народу на всіх просторах його етнографічної території і заснування незалежної і самостійної народної республіки.
Державний устрій української республіки засновується на демократичних засадах, на чолі її стоїть вибраний президент, виконавча влада належить кабінетові народних міністрів, відповідального перед Радою Народних Представників.
Громадянам Української Народної Республіки законом гарантовано всі громадські права без різниці статі: активне і пасивне виборче право на підставі вселюдного, рівного, безпосереднього і таємного голосування, свобода слова і друку, свобода зборів і коаліцій, свобода совісті.
Економічна політика засновується на праві власності, земля переходить у власність селян, важка промисловість націоналізується.
Велика увага Спілки Визволення України приділялася організуванню студентства та молодих хлопців і дівчат, які готові були стати до боротьби за свободу України.
Згодом з молодіжного крила СВУ і зародилася СУМ, Спілка Української Молоді.
На фото родина Павлушкових, Єфремових, Дурдуківських – організаторів СВУ.
