#СУМівець Vadym Karpiak став ведучим популярного телевізійного проекту «Свобода слова» на телеканалі ICTV.
«Моя журналістська кар’єра почалася фактично з самого дня народження. Мій батько все життя працював в ЗМІ, а тому навіть з пологового будинку мене забирала машина редакції коломийської газети. Це було, очевидно, кармою. Батьки сміялися, мовляв, бути йому журналістом», – розповідає др.Вадим.
Ще в школі, разом з другом, видавав стінгазету, а згодом – друкований журнал. На третьому курсі гуманітарного факультету Могилянки почав працювати на радіостанції «Радіо Столиці», яка крутила не російськомовну, а тільки українську або зарубіжну музику.
«Там я попрацював рік, а потім пішов у компанію, яка продавала рекламу на телебаченні. Моє знайомство з телевізійною «кухнею» розпочалося у ролі інформаційного, а через кілька місяців випускового редактора ранкової програми «Сніданок з 1+1». Мій шлях на ТБ також пов’язаний з інтелектуальною програмою «Чубай&Бондар» на телеканалі ТВі, в якій я працював редактором. А в 2013 році мене покликали ведучим на канал «112», – каже Вадим Карп’як.
Пропозиція від каналу ICTV стати ведучим «Свободи слова» надійшла до нього в дуже символічний момент: «Я саме був у Карпатах, підіймався на гору з сім’єю – і в цю хвилину отримав дзвінок з каналу. Таким чином, новина мене спіткала по дорозі на карпатську вершину. Я, звісно, взяв час на подумати, але без перебільшення можу сказати, що для політичної журналістики в Україні – це найліпша пропозиція, яку політичний журналіст взагалі може отримати».
У лавах Спілки Української Молоді др.Вадим із 1993 року.
«Моє потрапляння в #СУМ мало доволі карнавальний характер – це трапилося на Різдво 93-го року уже минулого сторіччя. Я тоді вчився в Коломийській гімназії, і ми з однокласниками зібралися організовувати вертеп. А так як тоді ми були ще не зовсім повнолітні, то з нами було двоє старших, і одним з них був Ігор Симчич, який вже на той момент мав досвід сумування (він ще снумівець був). Ми так весело зіграли цей вертеп, я був Чортом, ходив тоді в оточенні двох прекрасних ангелочків. І ми тоді якось дуже здружилися цією командою і я тоді з Ігорем ближче познайомився. Після того він мені запропонував поїхати на якийсь вишкіл – це був перший сумівський вишкіл у 93-му році десь на Лівому березі в Києві. Вже там я детальніше дізнався, що таке СУМ, – розповів він в інтерв’ю «СУМівській бесіді». – Я не знаю, де б я зараз був і ким би я був, якби не СУМ, але так само я не знаю, що б зі мною трапилося, якби не багато інших речей. Це беззаперечний вплив і серйозний, але який саме – мені дуже складно сказати».
Вітаємо друга Вадима з подоланням нової сходинки в медіа-кар’єрі, бажаємо йому всіляких гараздів та нових творчих злетів!
