Коли, хоч на короткий час, позбавити молодь нестримного шуму нашого довкілля, вона побачить цей світ новими очима. Коли додати до того свіже гірське повітря, чисту воду гірського потічка, вірних приятелів і програму збудовану на ідеях СУМ, результат може бути тільки позитивним на розвиток молодих душ, тіл, умів та сердець. Прикладом цієї правди був виховно-відпочинковий табір «Соборна Україна ім. Св. Ольги», котрий відбувся на оселі «Верховина» недалеко міста Монтреаль, Квебек, від 14 до 28 липня 2019 р. Офіційне відкриття ще не відбулося, як 39 юнаків від 6-ти до 14-ти років, святково одягнені в сумівські однострої, прибули до прекрасної каплички свв. Володимира і Ольги на терені оселі, на святу Літургію. Відтак, після святкового апелю та смачного спільного таборового обіду, почався цьогорічний табір.
Команда табору дійсно надзвичайно гарно разом працювала, з довірою один до одного та з розумінням, що кожен член команди підтримує інших в їхній праці. Коменданткою цього мрійного складу була Дарія Гуменна. Її розсудливість, мудрість, досвід і готовність до вислухання кожного, викликали тільки найкраще від її співпрацівників. Головною виховницею була Наталя Штурин. Роль бунчужної уміло ділили дві талановиті Даня Штурин та Іванна Скотар. Обозні Адріян Корецький та Олена Каня, хоч мали відповідальність над своїми роями, пильно і активно брали на себе обов’язок тримати порядок по своїх підтаборах. Виховники, хоч відносно мало їх було, справді взяли на себе провідні ролі над різними аспектами табору. У цій групі були: Ніна Семчишин, котра провадила співом та ще вечірніми зайняттями разом з Лесею Костів, Таїса Карпішка, котра займалася самодіяльністю з дітьми, Павло Гуменний, технічний референт табору і Павло Кузишин, референт спорту. Ця група творила фундамент таборового проводу.
В додатку до цього були також впорядники і помічники, котрі, без вийнятку, старанно працювали зі своїми роями. Навіть при трапезах було помітно, якими відданими були ці молоді люди дітям. Впорядниками були: Емілія Гарасимович, Наталя Крупа, Кіра Пекар, Лесик Чолій і Юля Кіщук. Помічники: Лука Карпішка, Никола Кузишин, Віктор Кузишин і Матвій Куташ, референт спорту другого тижня. Зрілість і самодисципліна цих молодих була, на загал, на дуже високому рівні, дозволяючи на ідеальну співпрацю з членами команди.
Ніякий табір не може бути успішним без допоміжних кадрів. До співпраці в організуванні та проведенні зайнять самодіяльности долучилися Таня Напора і Меланія Лисович, котрі, як всі найкращі виховники, крізь мистецтво старанно передавали таборову тематику. Не менше зусиль доклали до підготовки кінцевого таборового монтажу Аня Кій і Марко Ритчук, будуючи барикади на таборовий «майдан» і, взагалі, готуючи сцену до вистави. Серена Кіщук латала всі шпарки своєю енерґією, готовістю до співпраці і присутністю у кожній кризі, допомагаючи медичною порадою, при таборовому кіоску і полагоджуючи безліч справ для табору.
Програма табору, так як кожного року, пов’язана були з вибраними річницями українського народу та сумівської спільноти. Під час першого тижня темою табору було життя св. Ольги, матері нашого українського християнства, котрої дух проявляється у її нащадках, блаженному Омеляну Ковчеві і митрополитові Андреєві Шептицькому. Діти навчилися, що члени СУМ далі продовжують цю благодійність та духовне провідництво нашого народу в Україні та діяспорі своїми благодійними сумівськими заходами. Щоби завершити і закріпити знання про цю унікальну постать української історії, на кінець першого тижня таборування діти підготували монтаж про життя св. Ольги.
Темою другого тижня була ідея шанування гідности людини у єдності зі свободою людини та народу, яка особливо проявлена у жертві Небесної Сотні 5 років тому. Гутірки на теми Володимира Івасюка та ОУН підтримували передавання цього поняття. Беручи наснагу від успішного монтажу попереднього тижня, рішено було повторити на більшу скалю, монтаж, цього разу висвітлюючи події Революції Гідности. Кожен учасник табору брав участь у сценках, котрі включали заклик студентів до участі на Євромайдані, перша спроба усунути учасників протесту, заклик до киян дзвонами собору св. Михаїла та лікарня на його терені, Різдво на Майдані, жахливі події місяця лютого і загибель нових мучеників Небесної Сотні, та зворушливий заклик до дальшого наслідування прикладу цих героїв і до постійного обстоювання правди і гідности особи. Навіть наймолодші юнаки грали свої ролі з гордістю, показуючи пошану до братів і сестер, котрі вийшли на вулиці Києва, щоби активно взяти в руки хід історії замість пасивно піддаватися їй.
Від’їзд додому, як завжди, нелегко відбувся. Прощання, обмін контактними інформаціями і зустріч з батьками не полегшували розлуки. Адже табір — це момент поза часом, поза місцем, в якому набираються вражіння і незамінних спогадів.
Прощай, «Верховино», на ще один рік! Дякую тобі за ще одне незабутнє літо таборування!
За додатковими фотографіями відвідуйте таборову фотоґалерію під цим лінком: альбом
Наталя Штурин- головна виховниця
