Відійшов у Засвіти провідний член СУМ друг Омелян Коваль

Світова Управа та членство Спілки Української Молоді схиляють в пошані голову перед світлою пам’яттю провідного члена СУМ друга Омеляна Коваля, який відійшов у Вічність по Божу нагороду 19 січня 2019 року.

Завершився земний шлях справжнього патріота-державника, дух якого не зломили ні переслідування за українську справу, ні нацистський концтабір «Аушвіц», ні життя на чужині.

Послідовний у своїх думках, діях і поглядах, він був ідейним борцем за Українську Самостійну Соборну Державу та прикладом ревного служіння Богу та Україні на всіх відтинках суспільного життя.

Дванадцять років, з 1951 по 1963, друг Коваль очолював Крайову Управу СУМ в Бельгії. Понад два десятки літ, з 1958 по 1978, – був головою Центральної Управи Спілки Української Молоді, згодом продовживши організаційну працю в якості очільника Центральної Виховної Ради СУМ, був редактором сумівського журналу «Крилаті» та відповідав за видачничу ділянку діяльності СУМ.

За довголітню і ревну працю задля добра Спілки і України у 1978 році, на ХІ Світовому Конгресі СУМ відзначений степенем «Дружинник-Витязь».

Для багатьох поколінь сумівців він був не лише виховником та вчителем, але й натхненником та взірцем для наслідуванням.

Тому біль цієї втрати є особливо відчутною для членства нашої організації, яке, в особі друга Омеляна завжди мало доброго порадника та приятеля.

Складаючи Йому останні слова вдячності, віримо, що Господь милосердний прийме душу покійного до Царства Небесного та сотворить Йому Вічную Пам’ять.

Висловлюємо щирі слова співчуття родичам та близьким св.п. друга Омеляна Коваля та всій сумівській родині світу.

Біографічна довідка:

Омелян Коваль народився 24 лютого 1920 р. у с. Рахиня, тепер Долинський район Івано-Франківської обл.

Закінчив кооперативні курси Ревізійного союзу українських кооперативів у м.Долині, курси кооперативних плановиків у Львові.

 З осені 1938 р. член ОУН, займався вишколами Юнацтва. Референт пропаганди повітового проводу ОУН. 1 липня 1941 р. організатор проголошення в м. Долині Акту відновлення Української держави.

Ув’язнений 15.09.1941 р. гестапо та перебував в тюрмі на Лонцького у Львові. Пізніше сидів у в’язниці Монтелюпіх у Кракові, а звідти відправлений 20 липня 1942 р. до концтабору Аушвіц (№ 49730), з першою групою 25 українських політв’язнів («Bandera Gruppe»), серед яких був наймолодшим.

Член редколегії таборового альманаху. Після евакуації Аушвіцу 18 січня 1945 р., відправлений в концтабори Мавтгавзен, Мельк і Ебензе. 6 травня 1945 р. звільнений американцями.

Закінчив курси Народного університету УВУ в Мюнхені та українську гімназію у м. Регенсбурзі, в 1950 р. Лювенський католицький університет (магістр торгівельно-консульських наук), навчався на економічному факультеті Українського господарсько-технічного інституту.

З 1948 р. мешкає в Брюсселі (Бельгія), стає активним громадсько-політичним діячем української діаспори у Європі та світі. В 1951-63 рр. очолює Спілку української молоді (СУМ) у Бельгії. З 1958 р. протягом 20 років очолює Центральну Управу СУМ і опісля Центральну виховну раду СУМ.

В 1951-87 рр. – генеральний секретар УДК під проводом др. Володимира Поповича. У 1987-2005 рр. очолює УДК. Був секретарем (1970-91) і головою (1991-2006) Головної Ради Українських Громадських Організацій Бельгії (ГРУГОБ), одним із президентів Європейського Конгресу Українців (1992-95), а згодом почесним головою. Співзасновник в 1967 р. і довголітній член Ради директорів Світового конгресу українців.

З 1957 р. став довголітнім тереновим Провідником ОУН-б в Бельгії та членом Головного Проводу (референт – виховний, зовнішньої політики, внутрішньої політики, секретар Головного проводу), АБН (Антибольшевицького Блоку Народів).

До Українського Державного Правління (уряду в екзилі) був покликаний Ярославом Стецьком у 1986 р., щоб керувати департаментом внутрішньої політики. До незалежності України, головні його зусилля були скеровані на об’єднання існуючих українських центрів за кордоном.

В 1950-62 рр. – директор кооперативи «Дніпро». Засновник і директор у 1962-85 рр. видавництва і друкарні, де виходили журнали «Крилаті», «Авангард», «Вісті», різного роду книги, виховні матеріали СУМ. В 2009 р. видав «Ювілейний Альманах (1945-2005) Українського Допомогового Комітету й організованого українського громадського життя в Бельгії».

Після проголошення незалежності отримав громадянство України. Літом 2013 р. повернувся до Львова.

Активно пропагував систему виховання Григорія Ващенка. В 1992-1995 рр. відвідав багато вищих навчальних закладів і середніх шкіл у 23 областях України, де створював осередки ім. Г. Ващенка. У вересні 1995 р. був одним із ініціаторів створення Всеукраїнського товариства Г. Ващенка. Збирав матеріали і гроші в діаспорі на видання шести томів праць Г. Ващенка.

Виховав четверо дітей: Зореславу (1953), Зенона (1954), Віру (1959) і Юрія (1963) та дві внучки, Уляну і Ліну.

Нагороджений відзначенням СУМ Дружинник-Витязь, орденом «За заслуги» III ступеня, почесним знаком св. Юрія від м. Львова, бельгійським королівським орденом Леопольда II-го, орденом Володимира Великого від УПЦ Київського Патріархату, орденом Свободи.