Всеканадський Мандрівний Табір до Альберти

Всеканадський мандрівний табір «Лісова Пісня» ім. Лесі Українки з нагоди 65-ліття СУМ у Канаді проходив з 21 липня до 3 серпня 2013 р. під гаслом «Не правда родить мову, а мова родить правду». Цього року 81 учасники старшого юнацтва з осередків Онтаріо, Манітоби і Альберти зібрались на оселі отців Василіян над Голубиним Озером та розпочали приблизно 2000 км мандрівний табір.  Спочатку нам було трохи незручно, бо ми не зналися і багато з нас перший раз спали у шатрах. Ми були поділені на рої, і спочатку навіть не думали, що будем зі всіма спілкуватись. Але, за пару днів, ми познайомились, і почали дружньо спілкуватись. Перші два дні команда та виховний склад нас підготували до життя серед природи у Скелястих Гoрах. Ведмеді: тримайтеся подальше від нас, а ми від вас!

Після другої ночі на оселі прийшов час виїхати до містечка Джаспер автобусами. Величезні і красиві гори нас привітали разом з гірськими козенятами і баранами. Це був для нас початок безмежної і незабутньої краси Скелястих Гір та Альберти. Після далекої дороги ми розклалили наш табір у Мармот Медовс, повечеряли і відпочивали. Як повставали, ніхто не сподівався, що буде лише 5 градусів тепла. Це ж було літо, а ми так змерзли! Треба сказати що під час дня було 33 градуси тепла!

Після сніданку половина таборовиків пішла на мандрівку до вершини «Sulfur Skyline», а решта — на змагання в лісі, вживаючи сателітний путівник. Хоч нам було холодно зранку, нам було дуже весело. Kраєвид з вершини був дуже красивий, і ми фотографувались там разом з козенятком. Після фізичних зайнять мали нагоду розслабитися в гарячих джерелах Міетте. По дорозі до Банф, ми зупинились біля Атабаскового водоспаду та Колюмбійського льодовика. Якщо зранку нам здавалося, що було холодно, то на льодовику дійсно треба було вдягати светри і рукавиці. Приїжджаючи до «Two Jack Main Campground» бiля Банф, було зовсім інше оточення; довколо нас ліс і ми розклали шатра між деревами, а в Джаспері ми були на відкритому полі. Нас знову поділили на рої, та всі мали нагоди займатися «White water rafting», Ropes and Ziplining Course і відвідити містечко Банф. Багато з нас ще ніколи не були на таких човнах і на таких бистрих водах, але інструктори були «супер», і ми швидко навчилися що робити. Ніхто з нас не хотів впасти у зимну гірську Кананаскіс ріку. Ми дуже весело провели час, і думаю, що ми би всі хотіли ще раз піти на такі зайняття. Коли прийшов час залишати околицю Банф, ми відвідали Johnson Canyon, Castle Mountain та музей інтернованих українців під час Першої світової війни. Ми були першими очевидцями цього музею, який ще не був офіційно відкритий. Нам було цікаво вчитись про давніше життя наших предків, які були примусово інтерновані в канадських таборах. Один цікавий факт, про який ми довідалися, це те, що українці збудували значну частину Банф!

По дорозі до Драмгеллер ми мали зупинитися в Калґарському Зоопарку, але, на жаль, ще ремонтували його після повені. Подорозі до Драмгеллер, ми бачили широкі простори прерій з синім небом, і жовте поле, бо цвів ріпак!  Краса! Коли наблизилися до HooDoos Campground, навколо нас відкрився дивовижний світ, ніби ми на іншій планеті. Легко уявити собі, що динозаври колись ходили по землях.  Наступнi два дні ми відвідали стародавні вугільнi шахти, пісковики-HooDoos і відвідали відомий «Royal Tyrrell Museum». Ми там бачили цікаві, різноманітні i знамениті виставки. А динозаврів стільки! Ця пустеля Драмгеллер має якусь величну красу. Ну, і, нарешті, ми мусіли повернутись на Голубине Озеро, але подорозі зупинилися та покупалися в озері Силван. Втомлені, але веселі, ми долучилися до виховно-відпочинкового табору для молодшого юнацтва, який почався після нашого виїзду. Там ми всі разом величаво святкували свято Купала, а після того була незабутня забава, на якій ми танцювали до першої години опівночі.

Вранці ми всі брали участь у Святій Літургії, яку відслужив о. Антон Тарасенко, капелян осередку СУМ-Едмонтон. Після святкового апелю ми мусіли попрощатись з нашими новими друзями. Це був найсумніший день, бо ніхто не хотів залишати цей табір. Ми разом пройшли далеку мандрівку з вершин гір до глибини шахт, жили серед чудової природи, ходили стежками наших предків і стояли перед льодовиком! Скільки ми побачили, тяжко збагнути. Можливо, за декілька років ми дещо забудемо про наші пригоди і цікаву подорож, але я впевнений, що ми ніколи не забудем своїх нових друзів. Вони з нами залишаться назавжди.

Ми вдячні всім тим, хто вклав великий труд і працю, щоб зорганізувати цей надзвичайний табір. Наступні особи співпрацювали, щоби забезпечити успіх табору: команда табору: комендант — Богданка Гонтар, бунчужна — Петруся Гонтар, програмова референтка — Соня Іщенко, обозний — Маркіян Дацків, обозна — Зоряна Кілик, медична опіка — д-р Олександр і Маруся Шиш; виховний склад: Петруся Семчишин, Соня Костів і Олена Оліярчук, Данило Фецуляк, Матей Лищишин, Михайло Євченко, Стефан Качмар і Юрій Вальків; адміністративно- кухонний склад: д-р Олександр Шиш (шеф), Христя Мусієнко, Іван Кушнір, Маруся Шиш.

Також складаємо щиросердечну подяку всім жертводавцям зокрема: Дім Української

Молоді в Едмонтоні, Клюб Сеньйорів ім. Марка Боєслава, відділи Ліґи Українців і

Українок Канади в Едмонтоні, Фундації ім. Тараса Шевченка і Кредитової Спілки

Будучність.

Василь Яворський

учасник табору осередок СУМ-Едмонтон