У рік 20-ліття Тернопільського осередку СУМ управа та виховники наважилися на проведення першого осередкового табору для юнацтва.
Так сталося, що історія виховництва у нас розпочалася ще в 1998 році і з того часу місцеві виховники та юнацтво стало та чисельно їздили на крайові табори. На початку 2000-х, коли в осередку діяло 5 роїв, відбулася «таборова зустріч» поблизу Чорного лісу, але до окремого табору руки не дійшли.
Минулого року рої МЮ та суменят було об’єднано у Відділ, який отримав число 1, а ще перед тим з ініціативи та участі місцевих сумівців відбувся перший крайовий табір для суменят. Відтак, далі відступати не було куди й вже цього року управою було заплановано 2 осередкові табори – для МЮ та суменят.
Перший з них, під назвою «Дереворит» відбувся з 4 по 7 червня в с.Гутисько на Бережанщині. Місце було обрано не випадкове – вшановуючи відомих різьбярів Ніла Хасевича та Яківа Гніздовського, сумівці таборували в селі, що має статус «столиці різьбярства» в Тернопільській області. До того ж, Гутисько колоритне завдяки лемкам, які тут в більшості й саме на околицях цього села відбулися перші в Україні «Лемківські ватри».
І ще про місце: тут розташований Голицький заказник, відтак, в селі знаходиться база біостаціонару Тернопільського педуніверситету. На цій базі й таборували сумівці. Загальна кількість таборовиків – 19 юнацтва та 7 командно-виховницький склад.
За 4 дні табору юнацтво могло пізнати усі принади місцевості – від мандрівок околицею (в т.ч. й на військовий турецький цвинтар), до відвідин кімнат-музеїв лемківської культури та різьбярства. Щодо останнього, то юнацтво також відвідало майстерню одного з майстрів, щоправда частина дітей надали перевагу оглядинам хліва та знайомству з його мешканцями. Шкоди тваринам (принаймні видимої шкоди) наш візит не наніс.
Серед різних гутірок слід окремо виділити все ж тематичну лекцію та майстер-клас по дереворитах. Діти також практично освоїли цю методу, але вирізаючи різцями на картоплі й роблячи кольорові відбитки. В таборовому словнику цей вид мистецтва отримав термін «бульборит».
Окремими поняттями для дітей стали й «собака-балабака», «зайчик-туптунець» та «дідо-всевідо» (чомусь в дитячій лексиці звучав як «дідо-всеЇдо»).
А все інше було як в кращих традиціях сумівського таборування – гутірки та ручні роботи, ватри, козаки-татари та спорт і ще багато з такого про що не дізналася команда табору. Менш ніж за 2 тижні таборову естафету перебирають найменші сумівці-«суменята», які матимуть свій осередковий (чи правильніше – ройовий) табір в монастирі у с.Язлівець.
