Як добре бути СУМ-івцем круглий рік, бо коли прийде літо, ідемо на знамениті табори.
Цього літа відбувся Всеканадський старшо-юнацький мандрівний табір. Дозвольте поділитися кількома споминами і успіхаму у виховній праці СУМ через цей табір.
СУМ-івці не популярні в такому типі таборування і думалося б, що це не типічний табір для нас, але мандрівні табори відбуваються вже довгими десятиліттями в різних частинах Канади і поза Канадою.
Цьогорічний мандрівний кликав юнацтво, яке було готове на виклик плавання на човниках у дикому та чудовому озері у парку Алґонквін. Хоч не багато юнаків записалось, але юнацтво, яке брало участь, збагатилося досвідом і провідницьким вмінням.
Перша зустріч була на оселі СУМ «Веселка», де юнаки та юначки, під проводом команди, перевіряли все, що думали з собою везти, і наплечники стали легшими. Цей табір вимагає компактности і мінімалізму. Коли попрощалися з батьками — розставили намети і офіційно відкрили табір апелем.
Зранку було треба все скласти і готуватись в дорогу автобусом. У цю неділю мені треба було повертатися на свої парафії, а таборова Служба Божа була у каплиці вночі, під зоряним небом, зі світлом свічок. Як легко і мило молитися, коли юнацтво співає і ревно молиться. Знову, маленька група, але побожна і завзята!
Вже в парку Алґонквін, всі були щасливі, але без досвіду. Декотрі перший раз на човнику, або в дикому лісі, і мусіли скоро вчитись і пристосовуватись до нових умов. Перший відплив був довгий, і тяжко було триматись купи, бо не могли контрулювати свої байдарки. Коли приплили до першого підтабору, команда терпеливо вчила як розкласти табір у лісі, як, і де шукати дрова на вогник, як розпалювати безпечно, варити, скріпити байдарки і т. д. Щодня складали табір, відпливали на нове місце і знову розкладали новий табір. А на третій день таборовики відважились і вже самі провадили і готували.
Поміж практичною наукою було багато часу на розваги, купіль в озері, ходили на рибалку, їли і відпочивали у гамаку. До пізнього вечора було чути сміх і спів. Найпопулярніша із пісень «Писаний Камінь», а коли почали «Ой, на горі два дубки», то більш години переспівувались.
Переплітали денні зайняття із цінними дискусіями на різні теми, наприклад, про історію СУМ і які наші цінності були тоді, і є сьогодні; ділилися і голосили за кого і за що кожен вдячний; як підтримувати один одного в колі товариства і братерства; як в’язати ґудзи; мали День Української Мови; дискутували про ідеали СУМ; про важливість пізнання своєї ідентичности як християн і українців; наша роль у підтриманні волі і справедливости українців по всьому світі. Також скріплювали вмілості провідництва у молитві і моралі, у забаві, у розмові, у повазі один до одного. Як добре знати, що наша молодь горда своєї української ідентичности і хоче чим більше пізнати свою роль у підтримці вільної і незалежної України.
Від усіх організаторів і команди ми вдячні Богові за те, що з’єднав нас разом, щоб зрости у спільній думці і дякуємо батькам, які записали своїх юнаків у цей табір. Чекаємо, як Бог дасть, у наступний рік знову зорганізувати мандрівний табір для зміцнення духу та ідентичности нашої молоді. Просимо громаду молитись за дальші успіхи таких таборів і за працю СУМ та всіх молодіжних організацій, щоб вона приносила успіх на славу Богові і народові.
За додатковими фотографіями відвідуйте таборову фотоґалерію під цим лінком: мандрівний табір.
Слава Ісусу Христу!
Гартуйсь! Отець Андрій Фіґоль
