Всечесніший отче, пані добродійко, голови осередків та братніх організацій, дорогі делеґати Загальних Зборів – Пленуму КУ СУМ у Канаді, шановна громадо, Слава Ісусу Христу, Гартуйсь !
На сам початок, позвольте від імені Крайової Управи скласти найщирішу подяку Осередкові СУМ ім. гетьмана Івана Мазепи у Ст. Катеринс, за гостинність, щедрість і вміле сприяння успішному й плідному Пленумові. Ми сумівці з’їхалися сюди з усіх кутків і сторін, від Ванкуверу до Монреалю, щоби безпосередньо йти на зустріч сучасним викликам перед нашою Спілкою і нашим народом.
23 роки тому, коли несподівано завалилася Московська імперія зла і нам на диво замайорів синьо-жовтий прапор по всій Україні, ми, як Спілка знайшлися на перехресті, і в екстазі й евфорії цього історичного моменту поставили собі запитання ”Що тепер” ? Мабуть дехто з присутніх пригадує, як рік пізніше в 1992-му році, на Крайовому З’їзді дискутувалася контроверсійна тема – з приходом незалежности на рідних землях, чи СУМ втратив своє ‘raison d’etre – причину дальшого існування? Хоч були цікаві аргументи по обох боках дебати, вкінці далекоглядність перемогла, і делеґати дійшли висновку , що нова вільна Україна потребуватиме більше ніж будь-коли помочі й братньої діяспори. І дивіться, дорогі друзі й подруги, чого ми сьогодні дочекалися і феномен Євромайдану, перемога волі народу, і тепер – загроза нової ери змагань з сатаною за саме існування нашої держави. Ми всі напевно колись чули – давно-китайський проклін – щоб ти жив у цікавих часах…. так, часи дуже цікаві. Але якщо шукати якісь плюси в самому нутрі цього грізного гурагану, це – вперше ввесь світ нарешті знає, що таке і де знаходиться Україна і по друге, ми, як виховна організація розуміємо які плоди приносить наша праця. Не випадково, що в рядах СУМу виховувалися президент Світового Конґресу Українців, Евген Чолій і президент Конґресу Українців Канади, Павло Ґрод. Їхня посвята, відданість і непохитний сенс наміру – безпосередний результат вщеплення глибокого патріотизму й готовності боронити честь України.
Шановна громадо, це лише два приклади наших з вами успіхів – а їх є безліч – це винахідники, атлети, художники, урядовці, науковці, академіки – а майбуть найважніше батьки, занурені в своїй спадщині, які прикладом виховують своїх дітей з любов’ю до своєї святої Церкви, з чесними цінностями, з повагою до своєї успадкованої батьківщини. ”Було колись….” описував великий ґеній Тарас Григорович – але оспівуючи славне минуле, в найтемних життєвих обставинах він пророкував, що ”прийде час, коли його рідна Україна заживе в народів вольних колі”. Без пологових болів матері, не може родитися на світ дитина – випробування останніх 23-ох років – Україна-мати родить могутню, потужну державу, і цей процес завершиться не без болів і страждань, навіть і жертв. Але вірте – і ця темрява мине, і знову засяє сонце золоте!
Наш девіз – Бог і Україна – був, є і буде той стовп, який непохитно підпирає суть нашої СУМівської ідентичности. А щодо України сьогодні – живім кличем Шевченка: ”Борітеся – Поборите, Вам Бог помагає” !
Слава Україні !