Крайові сторінки: WORLD УКР USA CA АUS DE AR UK
Home / КУ Канада / Всеканадський мандрівний табір «О, Канадо» з нагоди 150-ліття конфедерації Канади

Всеканадський мандрівний табір «О, Канадо» з нагоди 150-ліття конфедерації Канади

Тридцять восьмеро СУМ-івців з трьох провінцій (Альберта, Онтаріо й Квебек) брали участь у відмічення 150-ліття конфедерації Канади.

Всеканадський мандрівний табір “О, Канадо” який відбувся від 6 до 19 серпня 2017 р. у провінціях Онтаріо та Квебек був зорганізований Крайовою Управою СУМ у Канаді з метою дати нагоду старшому юнацтву краще познайомитися з історією Канади та продовжити вивчати історію української еміґрації в Онтаріо й Квебеку, яка також мала великий вплив на розвиток нашої прибраної батьківщини протягом 126 літ українського поселення.

Старше юнацтво з осередків СУМ у Міссісаґа, Етобіко та Ст. Кетеринс, яке виїхало автобусом на СУМ-івську оселю “Верховина”, зупинилося в Кінґстоні на зустріч з Любомиром Луцюком, який провів екскурсію в Fort Henry. Юнацтво багато навчилося про українців Кінґстону та про інтернування під час Першої світової війни. В імені нашої Спілки, молодь поклала вінок біля пропам’ятної дошки. По дорозі той самий автобус підібрав СУМ-івців з Едмонтону та Калґарі з летовища в Монтреалі. Разом учасники та команда приїхали на оселю “Верховина” та з’єдналися з СУМ-івцями осередку в Монтреалі й саме тут розпочали і закінчили таборування.

Незважаючи на пізню годину, відбули орієнтацію, яка включала ознайомлення юнацтва з командою та перевірка таборових законів поведінки й безпеки. Всі швиденько приготувалися до вставання о 6 ранку, щоб розпочати наше мандрування.

Виїхали до Mont Tremblant на дводенну мандрівку човниками по річці Діабло. Все, що нам необхідно для проживання серед природи, мусіло вміститися в човники, а це включало — кухарі та харчування. Чий човник перевернувся? Той з харчами, чи з шатрами? Богу дякувати ніхто не перевернувся та тільки трохи намочилися, бо час від часу треба було нести човники, де каміння стирчало з води. Проїхали майже 25 км протягом двох днів без проблем. Краєвид чудовий, свіже повітря та сонячна погода… Трохи відчули м’язи від веслування і покуштували труднощів піонерів!

Поїхали далі! Залишивши примітивний спосіб транспортації, автобус нас підібрав і після короткої зупинки на “Верховині”, ми поїхали до нaшого наступного табору біля Morrisburg. Дві ночі таборували над могутньою рікою St. Lawrence, де плили великі кораблі, а трохи ближче нас квакали жаби та паслися канадські гуси. Mи відвідали живий музей Upper Canada Village і перед нашими очима відкрилися часи молодої Канади 150 літ тому. Було на що подивитися і відчути історію Канади. Актори грали ролю піонерів і нам розказували як і що тоді варили їсти, що пекли, як прали, орали, майстрували, кували і як люди були одягнені. Мабуть, ми у наших шортах і футболках виглядали б голими у ті часи! Погода далі чудова і мали час пройти 7 км стежок в пташиному заповіднику. На жаль, нас було забагато і через наш шум не побачили ані птахів, ані не почули їхнього співу. Вечорами ми забавлялися і грали у цікаві та веселі ігри, наприклад “Гра Питань”, “СУМбол” і “драматичне табло”.

Ого, знову дуже раненько мусіли вставати та спакувати наш табір, щоби заїхати до Foresters Falls, де ми пообідали, заки годинами плавали порогами на великих надувних човнах по річці Оттава. Вода була тепла і тому не страшно, коли ми змокли або перевернулися у воді. Ми навіть скакали з невисокої скелі. Тут створилися незабутні спогади!

Досить пізно заїхали до Gatineau Park, де три ночі перебували у затишному “кемп сайті”. Прийшлося нам розставляти шатра до світла авт і що б ви знали, тої ночі дощ падав! Але тільки одне шатро змокло, так що треба було сушити декілька спальних мішків. Цей парк дуже великий і гарний з озерами і стежками і також єнотиками. Ну трохи збиточні вони були і під час дня погризли дірку в одному шатро, бо ХТОСЬ залишив смачні солодощі в шатрі. В жодному випадку ані СУМ-івець, ані єнот не постраждав.

Три дні щоб відвідати столицю були надзвичайні! Ми відвідали Канадський Військовий Музей, що для нас було дуже цікаво, як теж було що побачити. Між іншим, була інформація про Першу і Другу світові війни та конфлікти опісля. Були танки та інша зброя і ще медалі героїзму наших канадських вояків. Перейшлися до Музею Канадської Історії, де також багато цікавого дізналися. Там навіть була українська піонерська церква зі Смокі Лейк, Альберта, в середині музею. В неділю ми пішли на святу Літургію до собору св. Івана Хрестителя, де о. Микитюк нас тепло привітав. Біля собору є великий пам’ятник Тараса Шевченка, де ми зробили спільну фотографію. По обіді Борис Ґенґало присвятив свій час, щоб зустрiтися з нами та провести пішохідну подорож українською мовою під назвою “Українська Оттавa”. Також брали участь в оглядинах парламенту і навіть парламентської бібліотеки, яка вистояла вогонь у 1916 році. Була можливість побачити центр Оттави з її цікавою архітектурою і перейти через базарі і цікаві крамниці. Вечорами ми дивилися на феєрверки міжнародного змагання і “шоу світла і звуку” про історію Канади, який висвітлювався на стінах парламенту. Дуже зворушливе!

На завершення нашої поїздки до Оттави ми поїхали на зустріч до посольства України в Канаді.

На жаль, посол Андрій Шевченко мусів виїхати, але Надя Воздіган нас щиро прийняла. Мали чудові бесіди з працівниками амбасади та заспівали їм гимни “О, Канадо” (слова, які написані амбасадою), український національний гимн та СУМ-івський гимн “Вгору прапори”. Разом з працівниками заспівали “Червону Руту”. СУМ-івцi подарували посольству образ нашого патрона св. архистратига Михаїла та рушник, вишитий з кленовими листками з нагоди 150-ліття Канади. Це була для нас велика і незабутня честь. Задоволені, ми попрощалися з Оттавою.

Повертаючись в сторону “Верховини”, шина вибухла на автобусі і це нас трохи зупинило. Нам пощастило, що наш надзвичайний водій безпечно довів нас до містечка, де є “Макдональдз”! За кілька годин техніки приїхали та замінили шину і ми поїхали далі.

Наступне цікаве місто для нас — це місто Квебек. Надзвичайно гарне місто европейського стилю. Ми піднялися до верху величезного водоспаду Montmorency і відвідали стару, але дуже гарну церкву, яка має 350 років – St. Anne de Beaupre Basilica. В цій церкві лежать мощі св. Анни та творяться чуда. В наших мандрах по місті знайшли бюст Тараса Шевченкa, де ми поклали вінок. Дуже цікава екскурсія до Цитаделю і Музею, Plains of Abraham i Chateau Frontenac. Багато канадської історії пов’язано з цими місцями. Ввечорі милувалися красою старого міста, наче ми були справді десь в Европі!

Повертаючись ближче до “Верховини” ми цілий день лазали по деревах, мостах та спускалися по дротах в Arbraska. Було багато до вибору для кожного за здібностями. Стільки сміху і крику, але нам було весело! Відпочили на пляжі заки повернулися на “Верховину”, де на нас чекала смачна вечеря, як завжди. Треба сказати, що головний кухар Вуйко Ромко дуже смачно готує!!!

Наш останній день був присвячений місту Moнтреаль, яке святкує 375 літ цього року. Ми вступили до першої української католицької церкви, яка була збудована в Квебеку в 1911 р. Після візиту до Монтреалю в 1910 р. Митрополит Андрей Шептицький побачив духовну потребу перших українських переселенців до Канади та наказав збудувати цю церкву. Ця церква була і притулком для сімей інтернованих 1914-1920 років. Ми тоді піднялися на гору до St. Joseph’s Oratory, який був у хмарах в той день. Пройшли доріжками старого Монтреалю і уявили собі життя давніх часів.

Повертаючись на “Верховину”, нас чекав барбек’ю, а звідти пішли до кіоску на прощальну забаву/вечірку.

Всі гарно і весело забавлялися до півночі, a може довше….

Після раннього апелю та сніданку зі сумом почали пакувати наші речі та останній раз зняли шатра.

Святковий та заключний апель включив наших МУСенят (СУМ у зворотному напрямі), бо вони з нами мандрували 13 днів і також мали цікаві пригоди. Після відспівання гимнів Канади і СУМ-у та роздачі пропам’ятних шпильок і таборових фотографій, мандрівний табір офіційно закрито. Зі сльозами на очах учасники та команда заспівали “Ніч вже йде” та попрощалися з друзями та чудовою оселею “Верховина“.

Сумно прощатися з новими друзями, але знаємо, що сумівський світ тісний. Приємні спогади нас втримують до наступної зустрічі!

Щира подяка членам організаційного комітету: Дарія Ганич, Роман Блищак, Захар Кушнір, екз. дирeктор Гарі Несмашний.

Широсердечна подяка команді табору та кухонному персоналові за знамениту співпрацю і вміле провадження табору: Комендант — Тарас Подільський (Едмонтон); Бунчужний/виховник — Михайло Шиш (Калґарі); Писар/виховниця — Лариса Стех (Міссісаґа); Обозна/виховниця – Наталя Саварин (Міссісаґа); Обозний/виховник — Никола Когут (Міссісаґа); Програмова/медсестра – Маруся Шиш (Калґарі); Головний кухар – Роман Блищак (Монтреаль); Помічники в кухні – Володимир Усик (Оттава) й Іван Кушнір (Калґарі/Монтреаль).

За додатковими фотографіями загляньте в нашу ґалерію. Також пропонуємо Вашій увазі таборове відео:

ГАРТУЙСЬ!

Маруся Шиш – голова Організаційного комітету

 

ЩИРОСЕРДЕЧНЕ СПАСИБІ СКЛАДАЄМО УСІМ НАШИМ СПОНСОРАМ БЕЗ ЯКИХ ЦЕЙ ТАБІР БУВ БИ НЕМОЖЛИВО ПРОВЕСТИ! 

About canada

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

x

Check Also

Вишкільний табір на оселі «Веселка»

Школа закінчилася на літню перерву, але навчання щойно починається. 2 липня 2017 ...