Крайові сторінки: WORLD УКР USA CA АUS DE AR UK
Home / Uncategorized @uk / Віктор РОГ: «Честь України! Готов боронити!» для них не просто гасло, а життєвий дороговказ

Віктор РОГ: «Честь України! Готов боронити!» для них не просто гасло, а життєвий дороговказ

Пропонуємо увазі наших читачів допис-роздум відомого громадського діяча, редактора часопису «Шлях Перемоги» Віктора Рога про зустрічі з сумівцями на теренах Америки.

СПАДЩИНА ДЛЯ НАЩАДКІВ

Автор: Віктор Рог

Джерело: Націоналістичний портал

На запрошення Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ) цього літа мав змогу з нагоди 75-ліття УПА провести лекції-бесіди на тему історії національно-визвольної боротьби України та сучасної ситуації на Батьківщині і роль та завдання молоді перед учасниками сумівських виховних таборів в США та взяти участь у Святі Героїв, яке відзначалося на сумівському таборі в Елленвіллі.

Питають які найбільші і найтепліші враження від візиту до США. Їх багато, але ось це – найбільше. Зустріч з ветеранами ОУН, тими, хто боровся в українському підпіллі, потім будував і провадив українську націоналістичну мережу в діаспорі, передавав знання і досвід нам і тепер вболіває за майбутнє української справи. Сльози на очах і в мене, і в них. На Святі Героїв зустрівся з Теодором Олещуком, Мироном Свідерським та іншими учасниками визвольних змагань, яких не бачив вже дуже давно…

Весь час перебування в Америці не давала спокою одна думка: «Покоління українців, жертвуючи тяжкою працею зароблені кошти, вкладаючи свої знання і душу, віддаючи вільний час будували український світ на далекій чужині. Будували громаду, виховували молодь. Створювали музеї, видавали книги і часописи, ставили церкви, збирали архіви і бібліотеки, організовували різноманітні структури і свято вірили в постання омріяної незалежної держави. Вони залишили неоціненний спадок сучасному молодому поколінню. Вони залишили не лише будівлі і кредитівки, вони передали нащадкам добре ім’я українця, пласт цікавої та повчальної історії, заповіт все це примножувати і зберігати та вкладати вже свої зусилля для підтримки і розвитку українського життя в діаспорі та на рідних землях. Чи усвідомлює молодь свою відповідальність? Чи розуміє свої завдання? Чи здатна виконати свою місію?» Ці питання пульсують в моїй свідомості і зараз.

Юнаки і юначки одягають сумівські однострої, співають українських пісень і танцюють українські танці, люблять вареники і борщ… Але чи за формою є зміст? Чи є відчуття ваги історичної спадкоємності?

Чимало розмов, зустрічей, дискусій і з юнацтвом, і з виховниками, і з представниками старшого покоління та провідниками СУМ в Америці та ООЧСУ переконали мене в тому, що ця молодь зможе, вона зробить. Треба її лише навчити. Треба не боятися передавати їм відповідальність, треба підказати і допомогти.

«Честь України! Готов боронити!» для них не просто сумівське гасло, а життєвий дороговказ.

About yurko2