23 січня виповнилося 100 років від дня смерті тернопільського священика Антонія Рейхенберга. Як на мене, він був для Тернополя такою собі Матір'ю Терезою. Хоча особисто відгуків про його добродійства я не чула, але в книжках, де описується його життя і в сучасних часописах ("Тернопільська Газета" за вересень минулого року, "Діти Непорочної" за 2001 рік) відгукуються про нього, як про апостола бідних і знедолених. Народився Антоній Рейхенберг 7 червня 1825 року на Лемківщині в містечку Горлиці (колишній німецькій колонії) в родині ревних католиків. Через деякий час його батьки переїхали до Львова, а відтак до Самбора. Там хлопець закінчив гімназію. Далі навчався живопису в Мюнхені. Захоплений світським студентським життям занедбує релігію і насолоджується усілякими розвагами. Переосмислити таке існування примусила важка хвороба. Вже не маючи надії на одужання, молода людина звертається до Бога з проханням зцілити його. Бог допоміг - хлопець піднявся з ліжка. Після одужання Рейхенберг їде до отця Фрідеріка Рінна. Священик радить йому щодня молитися на вервиці, що викликає в Антонія великий спротив. Але згодом ця молитва стає його улюбленою молитвою. Духовно збагачений Антоній вступає на теологічні студії в Мюнхені, далі навчається в духовній семінарії в Перемишлі. В 1867 році приймає священичі свячення і обіцяє Богові повністю відмовитися від усього земного. Працює парохом на парафії, вступає до монастиря Отців Єзуїтів. В 1875 році приїжджає до Тернополя. Люди згадують про нього, як про дуже жертовну людину. Щодня після Служби Божої він поспішав у лікарню і виконував там обов'язки не лише духовного наставника, а й звичайного санітара. Кажуть, що він мав надприродний дар передбачення часу смерті. Були випадки, коли Рейхенберг приходив до людини і просив її покаятися в гріхах своїх (бо знав про її скору кончину). Ось одна з таких історій: в одній бідній родині померла жінка. Рідні уже готувалися до похорону, а отець Антоній сказав, що вона не померла лише впала в летаргічний сон. Він протягом години молився біля "померлої" до святих Анни та Йоакима. Коли хвора прокинулася, священик запитав її, що вона робила увесь цей час. Вона відповіла, що молилася до святих Анни та Йоакима. Ще одна історія розповідає про те, що в одній тернопільській лікарні помирав важкохворий чоловік, який довго не сповідався. Коли отець запропонував йому покаятися, він посміявся і сказав, що не вірить у пекло та вічне прокляття. Засмучений отець залишив хворого, але не переставав за нього молитися. Увесь цей час з уст хворого зривалися непристойні слова, та згодом він замовк, всі подумали, що помер, але за якусь мить чоловік звернувся до Бога і попросив покликати "того священика", але кликати Антонія не треба було - він уже стояв зі Святими Тайнами на порозі лікарні. Дослідженням життя Антонія Рейхенберга займався Йосип Воробець. Зокрема, він описує похорон священика. "Убогі і багаті, жінки і чоловіки тягнулися до труни, щоби її бодай коротку хвилю нести. Несли тіло цього святобливого чоловіка не на плечах, а на руках занесли на кладовище. Таку зворушливу картину не скоро ми побачимо, як і не скоро дочекаємося гідного наступника померлого. Ані бідні, ані милосердні не можуть погодитися з думкою, що вже більше не побачать постаті старенького, вкритого важким плащем, під яким не один молодий зігнувся би. Бо було у тому плащі все: і дрова, і їжа, і ліки для бідних, а під плащем було серце, відкрите на різні біди". На жаль ніяких спогадів про отця Антонія в Тернополі я не роздобула. Нічого не збереглося ні в архіві, ні в церкві. Ксьондзи намагалися мені допомогти, коли я шукала хоч будь-які відомості, перелопатили купу своєї літератури, щось там звичайно було, але це сухі енциклопедичні дані. Відомо також, що деякий час у Тернополі він співпрацював з молодим монахом-єзуїтом отцем Яном Бейзином, якого в серпні 2002 року Папа Римський оголосив блаженним. Могила отця в Тернополі на Микулинецькому цвинтарі - доглянута, довкола розчищено. Кажуть, що цим займаються прихожанки римо-католицького костелу, який є на території цвинтаря. Хтось з них і скерував до цього гробу студенток одного з тернопільських вузів. Як зізналися дівчата, після молитви біля могили сталося те, про що вони просили в отця. Про те, що там і досі моляться люди свідчать і речі залишені на пам'ятнику - вотивні дари. А ще, в 1907 році в Тернополі був збудований Дім Слуг святої Зити. Цей дім був названий на честь отця Антонія Рейхенберга. У часописі "Діти Непорочної" подаються спогади сучасниці отця Антонія: "Синівство Боже виднілося з його вчинків, був він наділений особливою ласкою, якщо міг чинити стільки доброго… Йдучи за Господом Ісусом, благословляв клячучих, а коли вже був біля порога хворого, обертався до вулиці, благословляючи її. З тими благословенними хрестами благословляв наше місто. Благословляв усіх і завжди." Оксана Небесна