Карпатські гори здавна славилися незвичайними людьми, які володіли особливими потаємними знаннями. Один із таких людей - Михайло Михайлович Нечай, у народі просто "дід Нечай", живе у Верхньому Ясенові Верховинського району Івано-Франківської області. Він відомий не тільки на Гуцульщині, але й далеко за її межами як народний цілитель та мольфар.

Саме з цією цікавою та непересічною людиною було організовано зустріч тернопільських сумівців та друзів осередку. А що сам мольфар не зміг прибути на здибанку, то з допомогою української лабораторії фольклору ми спілкувались з ним віртуально. Майже годину пан Михайло оповідав про прадавні карпатські звичаї, грав на дримбі, віншував на добро та удачу.

Що ж це за людина така -мольфар?! "Мольфар, - пояснює дід Нечай, - походить від слова мольфа - заворожений предмет. Мольфа може бути двоякою: як на добро, так і на зло. Так само мольфар може робити як добре, так і лихе". Крім мольфарства, Михайло Нечай відомий ще як "градівник". У вересні 1989 року, напередодні Першого фестивалю "Червона рута", присвяченого пам'яті Володимира Івасюка, діда Михайла запросили у Чернівці для того, щоби розігнати дощові хмари, які перешкоджали проведенню свята, і забезпечити сонячну погоду. Як згадує Михайло Михайлович, працювати тоді доводилося з цілковитою концентрацією, напружуючи всі сили. Як результат, сім днів у місті, була безхмарна погода. Дощ пішов тільки тоді, коли дід Нечай поїхав додому.

В Тернополі ( з огляду на зиму, мабуть) дощу не передбачалось, то ж свої здібності мольфар не застосовував, а от цікаву дискусію таки започаткував.